Погоня Татарська
| Погоня Татарська | |
|---|---|
 | |
| Деталі | |
| Носій | шляхетський герб |
Погоня Татарська (пол. Pogoń tatarska) — земельний і шляхетський герб, що являє собою зображення вершника, що скаче на коні і відстрілюється з лука назад.
Земельний герб
Витоки
На українських землях кінний лучник фігурував на монетах скіфського царя Атея.
Кримське ханство
Деякі монети Кримських володарів XIII-XV століть містять зображення вершника з луком[1].
Московія
На деяких печатках та знаках Московії та московських земель вживався вершник з луком[2].
Омська область
18 лютого 1825 року було затверджено герб Омської області Російської імперії, що містив в собі модифікований герб «Погоня Татарська»:
|
У щиті, що має червоне поле, зображений вершник в азійському строї на білому коні, що скаче в ліву сторону і має в руках лук, з натягнутою стрілою, а за спиною сагайдак зі стрілами[3]. | 
|
Кавказька область
23 жовтня 1828 року було затверджено герб Кавказької області Російської імперії, що містив в собі герб «Погоня Татарська»:
|
|
У верхньому золотому полі перетятого щита російський орел, що сидить на вершині гори Кавказу. Він тримає з одного боку лавровий вінок, з іншого - Перун. Під ногами його лежать розірваний ланцюг стародавнього Прометея. У нижній частині щита, в блакитному полі, зображений гірський войовничий житель Кавказу, що скаче на коні по зеленому степу. Тікаючи від переслідування, він стріляє з лука, за їхнім стародавнім звичаєм. Вдалині видно снігові верхи Кавказьких гір[4]. |
|
-
Скіфська монета із зображенням царя Атея -
Анонімний пул, Крим (XIII-XIV ст.) -
Герб Московії на «Carta Marina» (1539) -
Герб Омської області -
Герб Кавказької області
_(1825).png)
Київ
Дослідник київських печаток Кость Антипович датував найдавнішу печатку з гербом міста приблизно 1500 роком[5]. На ній в заокругленому щиті зображено лук зі стрілою (чи двома стрілами), який натягують дві висунуті з хмари руки. Ймовірно, такий герб символізував порубіжне значення Києва, жителі якого постійно захищалися від нападів ворогів, переважно татар. Традиційно куша або лук фігурував у європейській геральдиці як символ диких і войовничих народів, або регіонів де ведеться війна[6]. Зображення рук з луком може походити від спрощення зображення вершника з луком на коні.
-
Герб Києва у гербовнику Конрада Грюненберга (1480) -
Герб Києва у німецькому гербовнику першої половини XVI століття -
Герб Києва у гербовнику Георга Ортенбурга (1602–1604) -
Печатка магістрату
(після 1550)
Роди
Галерея
-
-
Мірза Алі Герай, син кримського хана, під час облоги Відня 1683 р. -
Вацлав Павлішак «Татарський лучник» -
-
-
Герб Харкатеню (Угорщина) -
Герб Яшкараєно (Угорщина) -
Герб Гантосу (Угорщина) -
Герб Капосмеро (Угорщина) -
Герб Ладанибене (Угорщина) -
Патч 21-го окремого мотопіхотного батальйону (Україна)
.jpg)
.png)
Див. також
Джерела
- Погоня Татарська // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Gajl T.: Polish Armorial Middle Ages to 20th Century
- История Рязанского края: Мещериновы. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 24 червня 2013.
Примітки
- ↑ Лебедев В. П. Корпус монет Крыма в составе Золотой Орды (середина XIII- начало XV вв.) Ч.I. Монеты XIII в. // Нумизматика и Фалеристика. — 2000, № 1. — С.10-23.
- ↑ Carta marina, eine Landkarte Nordeuropas von Olaus Magnus. Die Überschrift lautet: Seekarte und Beschreibung der nördlichen Lande und der dort vorkommenden wunderlichen Dinge, höchst sorgfältig gezeichnet in Venedig im Jahre 1539 mit großzügiger Unterstützung des Patriarchen von Venedig, des höchst ehrenwerten Herrn Geronimo Querini.
- ↑ Герб Омской области Российской империи (1825 г.)
- ↑ Кавказская область и Кавказская губерния
- ↑ Антипович К. Є. Київська міська печатка// Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Баталія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. — К., 1927. — 4.2. — С. 831.
- ↑ Гречило А. Магдебурзьке право та питання герба міста Києва (кінець ХV — 80-ті роки ХVІІІ ст.) // Самоврядування в Києві: Історія та сучасність. — К., 2000. — С. 147—157.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |