Сніцар Павло Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сніцар Павло Леонідович
 Полковник (посмертно)
Загальна інформація
Народження 10 липня 1976(1976-07-10)
Ульяновка
Смерть 23 липня 2014(2014-07-23) (38 років)
Лисичанськ, Луганська область, Україна
Поховання Кропивницький
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Павло́ Леоні́дович Сніцар — полковник (посмертно), командир Кіровоградського стрілецького батальйону (військова частина 3011), міністерство внутрішніх справ України. Учасник російсько-української війни

Життєпис

Військову службу розпочав солдатом, закінчив військове училище прикордонних військ. Кіровоградським батальйоном командував більше 10 років, підполковник. В грудні 2013-квітні 2014 з батальйоном був на Майдані.

В зоні бойових дій із батальйоном з весни 2014-го. Загинув 23 липня в часі боїв за визволення Лисичанська при спробі вивести з-під обстрілу терористів та порятувати поранених бійців Національної гвардії й Збройних сил України і полковника Олександра Радієвського. 29 липня 2014-го в Кіровограді відбулося останнє прощання.

Нагороди та вшанування

14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Посмертно навічно зарахований до списку особового складу управління стрілецького батальйону окремої криворізької бригади охорони громадського порядку Національної гвардії України.

У вересні 2014-го УПЦ МП вручив вдові полковника орден Георгія Побідоносця.

Травнем 2015-го при вході до в/ч 3011 відкрито пам'ятну дошку на честь Павла Сніцаря. Вулицю, на якій знаходиться військова частина, перейменовано на вулицю Сніцаря.

Джерела