Тяга літального апарата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:41, 12 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Типова схема аеродинамічних сил, що діють на літальний апарат: 1 — тяга; 2 — лобовий опір; 3 — підйомна сила; 4 — вага
Обтікання профілю крила літака

Тяга літального апарата — сила, що пояснюється другим та третім законами класичної механіки І.Ньютона, котра виробляється двигунами і штовхає літак чи ракету крізь повітряне середовище вперед. Тязі протистоїть лобовий опір. У сталому прямолінійному горизонтальному польоті вони приблизно рівні. Якщо льотчик збільшує тягу, додаючи обороти двигунів, і зберігає постійною висоту, тяга перевершує опір повітря. Літак при цьому прискорюється. Досить швидко опір збільшується і знов зрівнює тягу. Літак стабілізується на постійній, але вищій швидкості. Одиниця виміру — ньютони. Таким чином зрозуміло, яку силу треба прикласти, щоб прискорити масу в 1 кг на 1 метр на секунду в квадраті.

Тяга — найважливіший критерій для визначення швидкопідйомності літака (як швидко він може набирати висоту). Вертикальна швидкість набору висоти залежить не від величини підіймальної сили, а від того, який запас тяги має літак.

Див. також

Посилання

Література