Філіппов Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філіппов Михайло Іванович
Народився 15 серпня 1947(1947-08-15) (76 років)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність актор, кіноактор
Alma mater МДУ і Державний інститут театрального мистецтва (1973)
Знання мов російська
Заклад Московський академічний театр імені Володимира Маяковського
Роки активності 1973тепер. час
У шлюбі з Гундарева Наталія Георгіївна
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Order For Merit in Culture and Art Орден Пошани (Російська Федерація)
Заслужений артист РРФСР Народний артист Російської Федерації Державна премія Росії
IMDb ID 0277137
Сайт filippov-mi.narod.ru

Михайло Іванович Філіппов (нар.. 15 серпня 1947, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, народний артист Російської Федерації (1996)[1], лауреат Державних премій РФ.

Біографія

Михайло Іванович Філіппов народився 15 серпня 1947 року в Москві. Навчався на філологічному факультеті Московського державного університету. Під час навчання в МДУ грав у студентській студії «Наш дім». Після четвертого курсу перейшов в ГІТІС на курс народного артиста РРФСР професора Григорія Конського, закінчив ГІТІС в 1973 році.

Того ж року вступив до трупи Московського театру імені Володимира Маяковського.

Особисте життя

Одружений третім шлюбом.

Перша дружина — філолог Ірина Андропова (нар.. 1947), дочка Генерального секретаря ЦК КПРС Юрія Андропова. Син — Дмитро.

Друга дружина — актриса Наталя Гундарєва . Був у шлюбі з нею 19 років, до її смерті. Через два роки після її відходу Михайло Іванович видав книгу під назвою «Наташа» про головну в його житті жінку — померлу дружину. Це книга спогадів і вражень про їх сімейне життя, до якої увійшли малюнки Наталії, вірші Михайла, їх записочки про любов один одному.

Третя дружина — Наталія Васильєва (Філіппова), актриса Московського театру імені Маяковського.

Визнання і нагороди

  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1 червня 2013) — за великі заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність
  • Глядацька премія «ЖЖивой театр» (2013) — у номінації «Артист року» за ролі в спектаклях «Таланти і шанувальники» і «Пан Пунтила та його слуга Матті»
  • Міжнародна премія імені Станіславського в номінації «Майстерність актора» (2011)
  • Премія «Кришталева Турандот» — за роль Миколи Степановича у виставі «Таємні записки таємного радника» театру «Ермітаж» (2010)
  • Орден Пошани (січень 2005) — за багаторічну діяльність в галузі культури і мистецтва
  • Державна премія Росії (1999) — за участь у виставі «Одруження» (Театр на Покровці)
  • Премія «Три сестри» (1999)
  • Премія мерії Москви (1997) — за ролі в спектаклях «Одруження» і «Наполеон I»
  • Приз за кращу чоловічу роль другого плану на кінофестивалі «Сузір'я» (1997) — за роль Морденка в телесеріалі "Петербурзькі таємниці"
  • Народний артист Росії (1996)
  • Заслужений артист РРФСР (1984)

Творчість

Ролі в театрі

  • «Бесіди з Сократом» Е. Радзинського — 1-й учень Сократа
  • «Плоди освіти» Л. М. Толстого — професор Кругосветлов
  • «Хай живе королева, віват!» Р. Болта — іспанський посол Де Квадра
  • «Дивіться, хто прийшов!» В. Арро — Роберт
  • «Вікторія?..» Т. Реттігана — Мінтоу
  • «Захід» І. Бабеля — від Автора, Боярський
  • «Наполеон Перший» Ф. Брукнера — Наполеон
  • «Загадкові варіації» Е. Шмітта — Абель Знорко
  • « Одруження» М. В. Гоголя. Режисер: Сергій Арцибашев — Кочкарьов
  • «Карамазови» за Ф. М. Достоєвським. Режисер: Сергій Арцибашев — Дмитро Карамазов
  • «Хитка рівновага» Е. Олбі — Тобі
  • «Як посварилися» за М. В. Гоголю — Іван Никифорович
  • «Директор театру» за творами О. С. Пушкіна, В. Моцарта, А. Сальєрі — Моцарт і Сальєрі. Режисер: Дмитро Бертман (Театральне агентство «Арт-Партнер XXI»)
  • 2012 — «Таланти і шанувальники» О. Островського — реж. М. Карбаускіс — Велікатов
  • 2012 — «Пан Пунтила і його слуга Матті» Б. Брехта — реж. М. Карбаускіс — Пунтила
  • 2013 — «Кант» реж. М. Карбаускіс — Кант
  • 1983 — «Поголос» (Панас Салинський) — реж. Ю. В. Іоффе, постановка О. О. Гончарова — Мчиславський, артист
  • Кішка на розпеченому даху (Теннессі Вільямс) — Гупер

Ролі в кіно

  1. 1976 — Червоне і чорне — пан Фуке
  2. 1981 — Проста дівчина[2] — Егор Гаврилович[3]
  3. 1988 — Артистка з Грибова — Груздєв
  4. 1989 — Жінки, яким пощастило — Марк Григорович
  5. 1989 — Процес
  6. 1990 — Супермен
  7. 1991 — Справа Сухово-Кобиліна — Петро Якович Чаадаєв
  8. 1991 — Небеса обітовані — Вася, молодший син «Каті Іванової» / Василь Ілліч Прохоров
  9. 1991 — Чокнутые — компаньйон Отрешкової
  10. 1992 — Гріх — начальник РОВД, капитан милиции
  11. 1992 — Дрібниці життя — Костянтин Ілліч, телережисер
  12. 1993 — Альфонс — Костянтин Сергійович, новий директор театру
  13. 1993 — Сніданок з видом на Ельбрус — Сергій Маландін, товариш Павла
  14. 1993 — Італійський контракт
  15. 1993 — Відважна парочка
  16. 1993 — Російський роман
  17. 1994 — Московські канікули — представник «Аерофлоту»
  18. 1994 — Петербурзькі таємниці — Осип Захарович Морденко
  19. 1995 — Квадрат
  20. 1997 — Зміїне джерело — следчий
  21. 1998 — Самозванці — Парамонов
  22. 1999 — Д. Д. Д. Досьє детектива Дубровського — Віталій Авдійович Ірінархов / Доппель Д2 / «М'ясник», маньяк у Читі
  23. 2000 — Російський бунт — генерал-аншеф Петро Панін
  24. 2001 — Соломія — Захолуст'ев-старший
  25. 2001 — Цвіркун за вогнищем — містер Теклтон
  26. 2003 — Євлампія Романова. Слідство веде дилетант — Олег Писемський
  27. 2004 — Діти Арбата — Алфьоров
  28. 2004 — Дзісай — Дудипін («Імператор»)
  29. 2004 — Конвалія срібляста
  30. 2007 — Нас не наздоженеш — Марк
  31. 2008 — Глухар — алкаш
  32. 2009 — Іван Грозний — митрополит Макарій
  33. 2009 — Зачароване кохання-2
  34. 2010 — Багряний колір снігопаду — Ростислав Баторський
  35. 2012 — Шпигун — Йосип Сталін
  36. 2013 — Гагарін. Перший в космосі — Сергій Павлович Корольов
  37. 2015 — Пес — Борис Борисович Громов, полковник, начальник ОВД (1-й сезон)
  38. 2018 — Операція «Сатана» — Борис Олексійович Заболотний, генеральний конструктор КБ «Північ»

Примітки

  1. Почётное звание присвоено указом Президента России № 617 от 2 мая 1996 года. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 8 серпня 2010.
  2. Телевизионные спектакли: Аннотир. кат. / Сост.: Е. И. Олейник, А. Ю. Соколова. — М.: Гостелерадиофонд, 2000. — 448 с.: ил.
  3. Информация о телеспектакле «Простая девушка» // Телеканал «Культура»

Посилання