Панін Петро Іванович (граф)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Іванович Панін
Пётр Иванович Панин
Grigory Serdyukov 01.jpg
Народився 1721
Flag of Russia.svg Російська імперія с. Везовна Мещівського повіту Калузької губернії
Помер 15 (26) квітня 1789(1789-04-26)
Flag of Russia.svg Російська імперія Москва
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Звання Генерал-аншеф
Війни/битви штурм Бендер,
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Георгія
Відносини брат Панін Микита Іванович, син Панін Микита Петрович

Па́нін Петро́ Іва́нович (* 1721 — 15 (26) квітня 1789) — видатний російський військовий, граф, генерал-аншеф, сенатор.

Кар'єра[ред.ред. код]

Перша кримська війна[ред.ред. код]

У 1736 році розпочав військову службу солдатом лейб-гвардіі Ізмайловському полку, того ж року був підвищений до офіцера та відправлений до армії на кримський театр Російсько-турецької війни. Брав участь в здобутті Перекопу та Бахчисараю.

Семирічна війна[ред.ред. код]

Служив під началом фельдмаршала Лассі під час Російсько-шведської війни.

З портрету, написаного Вишняковим, 1742

У 1756 році на початку Семирічної війни перебував у чині генерал-майора. Особливо відзначився в битві при Гросс-Егерсдорфі та битві при Цорндорфі.

1759 року за видатну перемогу у битві при Кунерсдорфі пожалуваний чином генерал-поручика.

1760 року разом з Чернишовим, Тотлебеном та Лассі, оволодів Берліном. Відзначився разгромом, спільно з козаками Краснощокова та Туроверова, ар'єргарду корпусу фон Гюльзена. Керував Східною Прусією в статусі Кенігсбергського генерал-губернатора та російськими сухопутними та морськими силами в Помераніі й Голштиніі.

У 1762 році при сходженні на престол Катерины II, Петро Панін зведений у генерал-аншефи та призначений сенатором і членом Ради.

У 1767 році отримав графський титул.

Друга кримська війна[ред.ред. код]

У 1769 році призначено командувачем 2-ї армії на Російсько-турецька війна. Після розгрому супротивника поблизу Бендер розташував війска на зимових квартирах між Бугом і Озівським морем, чим унеможливив наскоки кримських татар.

У 1770 року керував взяттям фортеці Бендери. Під час облоги зумів схилити на свій бік буджацьких, білгородських та єдисанських татар; прискорив сдачу фортеці Акерман.

Опала[ред.ред. код]

За ці подвиги Паніна було нагороджено Орденом Святого Георгія I ступеню, але звістку про перемогу було сприйнято імператрицею досить сухо, позаяк вона була незадоволена великими втратами та руйнуванням Бендер. Відчуваючи себе скривдженним, а також внаслідок загострення хвороби, граф Панін того ж року виходить у відставку.

Оселившись у Москві, Панін почал різко висловлювати своє незадоволення, що мерщій дійшло до відома імператиці. Вважаючи його першим ворогом, себе персональним кривдником та зухвалим базікою, повеліла встановити за ним нагляд.

Селянська війна[ред.ред. код]

Селянська війна (1773-1775) знову повернула Паніна до війської справи. Завдяки намаганням графа Потьомкіна та брата Микити Івановича Паніна, імператриця після смерті Бібікова, в 1774 році доручила Паніну керівництво усім війском супроти Пугачова та Казанською, Оренбурзькою і Нижегородською губерніями. Невдовзі армія Пугачова була розгромлена, а він потрапив у полон. Панін звернув велику увагу на розбудову розорених губерній, протидію голоду, загальний безлад та бездіяльність місцевої адміністрації.

В 1775 Петро Панін отримав звільнення.

Сучасниками Петро Іванович Панін подається людиною гоноровою та властолюбною.

Він перший використав у російський армії єгерів під назвою стрільців та легку кінну артилерію. Був автором так званої полковничої інструкції.

Родина[ред.ред. код]

  • Дружини:
    • Ганна Олексіївна Татищева (1729–1764)
    • Ганна-Марія Вейдель (?-1775) з 1767 року
  • Діти:
    • від першого шлюбу: 17 дітей, що померли немовлятами або за життя батька
    • від другого шлюбу: 5 дітей, з них пережили батька лише двоє: син Микита (1770–1837) дипломат і віце-канцлер та донька Софія (1772–1833)

Посилання[ред.ред. код]

  • Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (1890–1907) (рос.)