Cryptochiton stelleri
| Cryptochiton stelleri | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cryptochiton stelleri von Middendorff, 1847 | ||||||||||||||||
| Синоніми[1] | ||||||||||||||||
| *Chiton stelleri von Middendorf, 1847 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Cryptochiton stelleri — вид панцирних молюсків родини Acanthochitonidae. Найбільший вид хітонів у світі.
Назва
Вид названо на честь німецького зоолога XVIII століття Георга Вільгельма Стеллера, першого європейського дослідника природи Камчатки і північно-західної частини Америки.[2]
Поширення
_(2281656923).jpg)
Вид поширений в північній частині Тихого океану від Центральної Каліфорнії до Аляски вздовж Алеутських островів і Камчатки на південь до Японії. Мешкає в нижніх припливних і субтидальних зонах скелястих берегів.[3][4]
Опис
Молюск виростає до 36 см та може важити до 2 кг. Забарвлення червонувато-коричневе або коричневе, але іноді помаранчевого кольору. Він має вісім броньованих пластин, що проходять гнучкою лінією вниз по спині. На відміну від інших видів хітонів, ці пластини вкриті шкірою.
Хітон має довгі масиви тонких зубів, частково утворених з магнетиту, що робить його зуби досить твердими, щоб зішкребти водорості зі скель[5]. Стилуси, що оточують ці зуби, містять мінерал сантабарбараїт[6].
Примітки
- ↑ Bruce Marshall & Enrico Schwabe (2015). Bieler R, Bouchet P, Gofas S, Marshall B, Rosenberg G, La Perna R, Neubauer TA, Sartori AF, Schneider S, Vos C, ter Poorten JJ, Taylor J, Dijkstra H, Finn J, Bank R, Neubert E, Moretzsohn F, Faber M, Houart R, Picton B, Garcia-Alvarez O (ред.). Cryptochiton stelleri (Middendorff, 1847). MolluscaBase. World Register of Marine Species. Процитовано 18 грудня 2015.
- ↑ BioMEDIA's Gumboot Chiton page. Архів оригіналу за 15 березня 2006. Процитовано 17 лютого 2006.
- ↑ Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
- ↑ Cowles, Dave (2005). Cryptochiton stelleri. Архів оригіналу за 1 вересня 2006.
- ↑ https://phys.org/news/2019-02-magnetic-teeth-materials-energy.html
- ↑ Pratesi G., Cipriani C., Guili G., and Birch W. D. (2003) Santabarbaraite: a new amorphous phosphate mineral. European Journal of Mineralogy.15, 185-192
Посилання
- Fields, Carmen (1999). Alaska's Seashore Creatures: a guide to selected marine invertebrates. Alaska Northwest Books. ISBN 0-88240-516-0.
- Lichen, Patricia (2001). Brittle Stars & Mudbugs: an Uncommon Field Guide to Northwest Shorelines & Wetlands. Illustrated by Linda M. Feltner. Seattle, WA: Sasquatch Books. ISBN 9781570612206.
- Perrin, William; Würsig, Bernd; Thewissen, J. G. M. (2002). Encyclopedia of Marine Mammals. Academic Press. ISBN 978-0-12-551340-1.
- Ricketts, Edward; Calvin, Jack; Hedgepeth, Joel (1992). Between Pacific Tides (вид. 5th). Stanford University Press. ISBN 0-8047-2068-1.
|
Це незавершена стаття з малакології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|