Blonde on Blonde

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Blonde on BlondePicto infobox music.png
Music blonde on blonde.jpg
Студійний альбом
Виконавець Боб Ділан
Дата випуску 16 травня 1966
Жанр Фольк-рок, блюз-рок, психоделічний рок
Тривалість 72:57
Мова англійська мова
Лейбл Columbia
Продюсер Боб Джонстон
Хронологія Боб Ділан
Попередній
Попередній
Highway 61 Revisited
(1965)
Bob Dylan's Greatest Hits
(1967)
Наступний
Наступний

Blonde on Blonde — сьомий студійний альбом американського автора-виконавця пісень Боба Ділана, презентований 16 травня 1966 року на лейблі Columbia Records. Запис альбому було розпочато у Нью-Йорку в жовтні 1965 року із багатьма музикантами, в тому числі із гуртом, який супроводжував виступи Ділана — The Band. Незважаючи на те, що сесії тривали до січня 1966 року, лише одна пісня увійшла у фінальну версію альбому — «One of Us Must Know (Sooner or Later)»

Після рекомендації продюсера Боба Джонстона Ділан, клавішник Ал Купер та гітарист Роббі Робертсон переїхали до студії CBS у Нашвіллі, штат Теннесі. Ця сесія, доповнена місцевими музикантами, виявилась більш плідною. У лютому та березні всі пісні для альбому були записані.

Blonde on Blonde завершує трилогію рок-альбомів Ділана, записаних у 1965 та 1966 роках, розпочату альбомами Bringing It All Back Home та Highway 61 Revisited. Критики часто оцінюють Blonde on Blonde як один із кращих альбомів усіх часів. Цей альбом став одним із перших подвійних альбомів в історії рок-музики.

Альбом досягнув № 9 у чарті Billboard 200 у США (пізніше ставши двічі платиновим) та № 3 у чарті Великої Британії.

Два сингли передували виходу альбому і увійшли у топ-20 хітів у США: Rainy Day Women #12 & 35 та I Want You. Дві інші пісні із альбому ([Just Like a Woman та Visions of Johanna) визнано найвизначнішими творами Ділана та додано у Список 500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone

Альбом включено у список «1001 альбом, який варто почути перш ніж померти».[1]

Запис[ред.ред. код]

Підґрунтя[ред.ред. код]

Після видання альбому Highway 61 Revisited у серпні 1965 року Ділан вирішив організувати гурт для концертних виступів. Гітарист Майкл Блумфілд та клавішник Ел Купер виступили сесійними музикантами його нового альбому, а також на «електричному» дебюті Ділана у 1965 году на фестивалі народної музики у місті Ньюпорт. Блумфілд вирішив не брати участі в турі, залишившись виступати із Полом Баттерфілдом.[2] Відігравши із Діланом концерти в кінці серпня та на початку вересня, Купер також повідомив, що не бажає більше виступати із Діланом на концертах.[3]

Менеджер Ділана, Альберт Гросман, працював над організацією концертного графіку на наступні 6 місяців, плануючи виступити у США, Австралії та Європі. Ділан зв'язався із гуртом, який виступав під назвою Levon and the Hawks і складався із Левона Хелма із Арканзасу та чотирьох музикантів із Канади: Робі Робертсона, Ріка Данко, Річарда Мануеля та Гарта Гудсона (разом вони почали працювати у Канаді як концертний гурт американського рок-виконавця Ронні Хокінса).[4]

Двоє людей рекомендували Ділану працювати із Hawks: Мері Мартін, виконавчий секретар Альберта Гроссмана та блюз-виконавець Джон Хаммонд, із яким Hawks виступали у 1965 році.[5]

Ділан репетирував із Hawks у Торонто 15 вересня, де вони виступали у Friar's Club,[3] та 24 вересня, у день їхнього дебюту в Остіні, штат Техас.[6] Через два тижні після успішного виступу Hawks у Техасі[6] Ділан запросив гурт у студію Columbia Records у Нью-Йорку.[7]. Їхнім першочерговим завданням був запис синглу, який мав стати попередником «Positively 4th Street», хоча Ділан в цей час вже працював над формуванням свого наступного альбому, третього того року у супроводі рок-музикантів.[7]

Сесія у Нью-Йорку[ред.ред. код]

Продюсер Боб Джонстон, під чиїм наглядом здійснювався запис альбому Highway 61 Revisited, розпочав роботу із Діланом та The Hawks у Columbia Studio A (799 Seventh Avenue, Нью-Йорк) 5 жовтня. Свою роботу вони розпочали із нового аранжування пісні «Can You Please Crawl Out Your Window?», яка була записана під час сесій альбому Highway 61 Revisited, але не була туди включена. Також музиканти працювали ще над трьома композиціями. Дві копозиції — «Jet Pilot» та «I Wanna Be Your Lover» (своєрідний кавер на пісню I Wanna Be Your Man гурту the Beatles) — були презентовані аж в 1985 році в альбомі Biograph; проведено дві спроби запису пісні «Medicine Sunday», яка пізніше перетворилась у «Temporary Like Achilles».[8]

30 листопада The Hawks знову приєднались до Ділана у Studio A вже із новим барабанщиком Боббі Грегом. Боббі замінив Левона Хелма, який заявив, що втомився працювати у концертному гурті та звільнився.[9]. Свою роботу вони розпочали із композиції «Freeze Out», яку пізніше перейменували у «Visions of Johanna», але Ділан не був задоволений результатом запису. Один із записів пісні був презентований у The Bootleg Series Vol. 7: No Direction Home: The Soundtrack у 2005 році.[10] Під час цієї сесії вони закінчили запис пісні «Can You Please Crawl Out Your Window?». Композиція була представлена як сингл у грудні, але досягла лише № 58 у чартах США.[9][11]

Ділан провів більшість грудня в Каліфорнії, де виступав із своїм гуртом, опісля взявши невелику перерву під час третього тижня січня у зв'язку із народженням сина Джессі.[12][13] 21 січня 1966 року Ділан повернувся у Columbia Studio A для запису композиції «She's Your Lover Now». Запис знову супроводжував гурт The Hawks (цього разу із Сенді Конікоф на ударних).[14] Незважаючи на 19 спроб запису, жодна пісня так і не була повністю записана. Ділан більше не пробував записувати цю пісню, але одна із спроб із тієї сесії таки була оприлюднена 25 років потому, у The Bootleg Series Volumes 1–3 (Rare & Unreleased) 1961–1991.[14][15]. Незважаючи на те, що пісня обривається на початку останнього куплету, Columbia презентувала цю версію як найбільш записану.[14]

В цей час Ділан почав розчаровуватись у The Hawks. Він продовжував записувати матеріал, але цього разу із Боббі Грегом на ударних, басистом Ріком Данко (або Білом Лі)[16], гітаристом Роббі Робертсоном, Полом Гріффіном на клавішних та Елом Купером за органом.[17]

Дві нові композиції були записані: «Leopard-Skin Pill-Box Hat» та «One of Us Must Know (Sooner or Later)». Ділан був задоволений записом «One of Us Must Know»; ця композиція була презентована як сингл через декілька тижнів і пізніше була додана в альбом.[18]

Ще одна сесія була проведена 27 січня, цього разу із Робертсоном, Данко, Купером і Грегом. Ділан і його гурт записали «Leopard-Skin Pill-Box Hat» та «One of Us Must Know (Sooner or Later)» знову, проте Ділан не був задоволений якістю жодної із пісень.[19] Також під час цієї сесії проводили роботу над «I'll Keep It With Mine», яку до того вже двічі записували у демо-якості. Цей запис було презентовано у The Bootleg Series Volumes 1–3 в 1991 році.[15]

Через брак нового матеріалу та повільний прогрес із записами Ділан вирішив скасувати 3 наступні сесії. Через шість тижнів після того він зізнався музичному критику Роберту Шелтону: «Ох, я був дійсно пригнічений. Маю на увазі, що після 10 сесій ми не записали жодної пісні… І причина була в гурті. Я не знав цього. Я не хотів про це думати».[20]

Переїзд до Нешвіля[ред.ред. код]

Оцінивши незадоволення Ділана прогресом запису альбому, продюсер Боб Джонстон запропонував переїхати в Нешвіль. Джонстон жив там і мав великий досвід роботи із місцевими музикантами. Менеджер Ділана, Альберт Гросман, був протилежної думки. Джостон згадував свою розмову із Гросманом: "Гросман прийшов до мене і сказав: «Якщо ти ще раз згадаєш Нешвіль при Ділані, тебе буде звільнено», на що я сказав: «Що ти маєш на увазі?». Він сказав: «Ти мене почув. Ми будемо працювати тут.»[21] Незважаючи на позицію Гросмана, Ділан погодився на переїзд до Нешвіля і розпочались приготування до запису альбому у студії Music Row у лютому 1966 року.[22]

Разом із Купером та Робертсоном, які грали із Діланом в Нью-Йокру, Джонстон вирішив залучити музиканта із гармонікою, гітариста та басиста Чарлі МакКоя, гітариста Вейні Мос, гітариста та басиста Джое Соуза та Кенні Батрей на ударних. На прохання Ділана Джонстон прибрав перегородки, які частково розділяли музикантів, створивши натомість «атмосферу для ансамблю».[23] Батрей приписує характерне звучання альбому саме перестановці в студії: «ніби ми були на тісній сцені, а не у великому холлі, де ви знаходитесь на відстані 90 миль один від одного.»[23] У готельному номері Ділана було піаніно, на котрому Купер грав для допомоги тому із написанням віршів. Опісля Купер пояснював музикантами, як грати той чи інший матеіал ще до того, як Ділан приїздив на сесії запису.[24]

Під час першої сесії, 14 лютого, музиканти успішно записали «Visions of Johanna», яку Ділан намагався записати декілька разів у Нью-Йорку. Там було записано пісню «4th Time Around», яка увійшла в альбом та «Leopard-Skin Pill-Box Hat», яка не увійшла.

Сесія 15 лютого розпочалась о 18 годині, але Ділан просто працював над віршами в той час як музиканти грали в карти, дрімали або розмовляли. О 4 ранку Ділан покликав музикантів та показав структуру пісні «Sad Eyed Lady of the Lowlands».[25] Кенні Батрей згадував: «Якщо ви помітили, то після другого куплету речі розвиваються божевільним чином, оскільки ми думали, що ось воно, закінчення пісні… Це повинен бути останній куплет і ми повинні вкласти в нього все, на що здатні. А він грав наступне соло гармоніки і ми повертались до наступного куплету і потрібно було знизити темп… Після 10 хвилин ми були вражені одні одними і що ми робимо. Маю на увазі, що ми досягли кульмінації пісні 5 хвилин тому. Куди ми рухаємось з того часу?»[26] Записана пісня триває 11 хвилин і 23 секунди та займає всю четверту сторону альбому.[25]

Наступна сесія розпочалась в тому ж дусі — Ділан витратив весь вечір на написання віршів і сесія тривала до ранку 17 лютого, коли музиканчи розпочали запис пісні «Stuck Inside of Mobile with the Memphis Blues Again». Після декількох змін і фальш стартів, 14 спроба запису була успішною і ця версія була вибрана для альбому.[27]

Список пісень[ред.ред. код]

Перша сторона
# Назва Тривалість
1. «Rainy Day Women ♯12 & 35»   4:36
2. «Pledging My Time»   3:50
3. «Visions of Johanna»   7:33
4. «One of Us Must Know (Sooner or Later)»   4:54
Друга сторона
# Назва Тривалість
1. «I Want You»   3:07
2. «Stuck Inside of Mobile with the Memphis Blues Again»   7:05
3. «Leopard-Skin Pill-Box Hat»   3:58
4. «Just Like a Woman»   4:52
Третя сторона
# Назва Тривалість
1. «Most Likely You Go Your Way and I'll Go Mine»   3:30
2. «Temporary Like Achilles»   5:02
3. «Absolutely Sweet Marie»   4:57
4. «4th Time Around»   4:35
5. «Obviously 5 Believers»   3:35
Четверта сторона
# Назва Тривалість
1. «Sad Eyed Lady of the Lowlands»   11:23

Примітки[ред.ред. код]

  1. ^ Robert Dimery; Michael Lydon (23 March 2010). 1001 Albums You Must Hear Before You Die: Revised and Updated Edition. Universe. ISBN 978-0-7893-2074-2.
  2. Gray 2006, p. 62
  3. а б Heylin 2003, p. 235
  4. Gray 2006, p. 33
  5. Gray 2006, p. 292
  6. а б Heylin 1996, p. 82
  7. а б Heylin 1996, pp. 83–84
  8. Wilentz 2009, pp. 109–110
  9. а б Wilentz 2009, pp. 110–113
  10. Gorodetsky 2005
  11. Björner 2011 (1)
  12. Björner 2000
  13. Gray 2006, p. 197
  14. а б в Heylin 2009, pp. 282–284
  15. а б Bauldie 1991
  16. The booklet accompanying the The Original Mono Recordings re-issue of Blonde on Blonde lists Will Lee as the bass player (Marcus 2010, p. 47). Wilentz insists that «the playing and talk on the session tape show conclusively that Rick Danko was the bassist on 'One of Us Must Know'» (Wilentz 2009, p. 113).
  17. Marcus 2010, pp. 47–51
  18. Heylin 2009, pp. 285–286
  19. Björner 2011 (2)
  20. Shelton 2011, p. 248
  21. Sounes 2001, p. 194
  22. Sounes 2001, p. 200
  23. а б Wilentz 2009, p. 117
  24. Gill 2011, p. 134
  25. а б Wilentz 2009, pp. 118–119
  26. Heylin 2003, p. 241
  27. Wilentz 2009, pp. 119–120

Посилання[ред.ред. код]

  • Album Reviews. Billboard. 1966-07-09. Процитовано 25 квітня 2016. 
  • Bauldie, John (1991). Album notes for The Bootleg Series Volumes 1–3 (Rare & Unreleased) 1961–1991. New York: Columbia Records.
  • Gray, Michael (2000). Song & Dance Man III: The Art of Bob Dylan. Continuum. ISBN 0-8264-5150-0. 
  • Gray, Michael (2006). The Bob Dylan Encyclopedia. Continuum International. ISBN 0-8264-6933-7. 
  • Heylin, Clinton (1995). Bob Dylan: The Recording Sessions, 1960–1994. St. Martin's Griffin. ISBN 0-312-15067-9. 
  • Heylin, Clinton (1996). Bob Dylan: A Life In Stolen Moments: Day by Day 1941–1995. Schirmer Books. ISBN 0-7119-5669-3. 
  • Heylin, Clinton (2003). Bob Dylan: Behind the Shades Revisited. Perennial Currents. ISBN 0-06-052569-X. 
  • Heylin, Clinton (2009). Revolution In The Air: The Songs of Bob Dylan, Volume One: 1957–73. Constable. ISBN 1-84901-051-X. 
  • Heylin, Clinton (2011). Bob Dylan: Behind the Shades: The 20th Anniversary Edition. Faber and Faber. ISBN 978-0-571-27240-2. 
  • Humphries, Patrick (1991). Oh No! Not Another Bob Dylan Book. Square One Books Limited. ISBN 1-872747-04-3. 
  • Johnson, Pete (1966-07-03). Blonde on Blonde: Review. Los Angeles Times. 
  • Kooper, Al (2006-11-01). Planet Kooper—Part Two. Bobdylanencyclopedia.blogspot.com. Процитовано 25 квітня 2016. 
  • Marcus, Greil (2010). Album notes for The Original Mono Recordings. New York: Sony Legacy.