Блюз-рок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Блюз-рок
Стилістичні походження
Походження
початок 1960тих, Англія та США
Типові інструменти
Популярність Найвища популярність у 1960-тих і 1970-тих.
Похідні жанри Хеві-метал[1][2] - Хард-рок - Буґі-рок
Споріднені жанри
Панк-блюз

Блюз-рокмузичний напрямок, що сполучає риси блюзу та рок-н-ролу. Блюз-рок почав розвиватися у середині 1960-х років в Англії та США у творчості таких музикантів як Cream та The Rolling Stones, які ставили собі за мету відродження класичного блюзу (творчість Елмора Джеймса, Хауліна Вульфа, Мадді Вотерса). Проте грана цими гуртами музика відрізнялася від ортодоксального чорного блюзу і запозичувала рокову естетику. Іноді цей напрямок називали "білим блюзом".

Історія[ред.ред. код]

Попри те, що рок і блюз історично завжди були тісно зв'язані, виділення блюзу-року в окремий музичний напрямок відбулося лише у середині 1960-х років. Піонерами напрямку вважаються такі музиканти як Алексіс Корнер, Джон Мейолл, Джонні Вінтер, Пол Баттерфілд і гурт Canned Heat. Революційно електричне виконання блюзу Джимі Хендріксом (учасником багатьох американських ритм-енд-блюзових і соул груп на початку 1960-х років) і його тріо мали широкий і тривалий вплив на розвиток блюзу-року.

Інший гітарист, що мав сильний вплив на блюз-рок — Ерік Клептон. Його роботи в 1960-х і 1970-х роках із Джоном Мейоллом і групами The Yardbirds, Blind Faith, Cream, Derek and the Dominos, а також сольна кар'єра дуже багато значили для визнання блюзу-року самостійним напрямком.

Наприкінці 1960-х років ще один колишній учасник групи The Yardbirds Джефф Бек зі своєю групою The Jeff Beck Group, що стала популярної в США й Англії, привніс у блюз-рок більш важке звучання хард-рока. Третій вихованець групи The Yardbirds гітарист Джиммі Пейдж створив групу New-Yardbirds, що незабаром змінила назву на Led Zeppelin. Протягом першої половини 1970-х років група Led Zeppelin домінувала на світовій блюз-роковій сцені. Інші музиканти, що мали вплив на блюз-рокову сцену Англії в 1970-х роках — це Рорі Галахер і Робін Тровер. В кінці 1970-х - початку 1980-х років британський рок-колектив Whitesnake, заснований екс-фронтменом Deep Purple, Девідом Ковердейлом, випустив декілька блюз-рок спрямованих альбомів, які мали неабиякий успіх у Британії та Європі загалом.

Стильові риси[ред.ред. код]

Для блюзу-року характерна наявність блюзової імпровізації, застосування 12-ти тактової гармонічної побудови, ритмічного малюнка "бугі", виняткова роль електрогітари, а також більше важке, чим у традиційному чиказькому блюзі звучання, що спирається на рифи. Також блюз-рокові композиції звучать у швидшому, в порівнянні з класичним блюзом, темпі.

Основні інструменти блюз-року — це електрогітара, бас-гітара й ударна установка. Вокал також відіграє ключову роль, хоча й не завжди: існує безліч інструментальних блюз-рокових композицій. Зрідка застосовуються клавішні інструменти, такі як синтезатор, піаніно або орган. Нерідке застосування двох гітар, одна - акомпануюча, інша - солююча.

Мінорна блюзова гама від ля
Перші два такти гітарної партії пісні «Stormy Monday» гурту Allman Brothers

Блюз-року характерні типові 12-тактові блюзові періоди, однак часто трапляються і відмінності, як наприклад у версії Allman Brothers пісні "Stormy Monday", використовується наступна послідовність акордів:

G9 | C9 | G9 | G9 | C9 | C9 | G9 / A minor7 | B minor7 / B♭7 | A minor7 | A♭ major7 | G9 / C9 | G9 / D збільшений

...замість G | C | G | G | C | C | G | G | D | C | G | G (D). Більшість композицій будуються на одній повторюваній секції, хоча й трапляються композиції з контрастною середньою частиною. Мелодія будується переважно на звуках блюзового звукоряду, спираючись на мажорну акордову послідовність.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Weinstein, Deena. Heavy Metal: The Music and its Culture. DaCapo, 2000. ISBN 0-306-80970-2, pg. 14.
  2. Christe, Ian. Sound of the Beast. Allison & Busby. с. 1. ISBN 0749083514.