Caenolestes fuliginosus
| Caenolestes fuliginosus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Інфраклас: | Сумчасті (Marsupialia) |
| Ряд: | Paucituberculata |
| Родина: | Ценолестові (Caenolestidae) |
| Рід: | Ценолест (Caenolestes) |
| Вид: | C. fuliginosus
|
| Біноміальна назва | |
| Caenolestes fuliginosus Tomes, 1863
| |
| |
Caenolestes fuliginosus — вид сумчастих ссавців із родини ценолестових, що мешкає в Андах півночі й заходу Колумбії, північного й центрального Еквадору, крайнього південного заходу Венесуели. Характеризується темно-коричневою шерстю верхніх частин тіла й світлішим забарвленням нижніх частин тіла. Ця нічна тварина харчується комахами, дрібними безхребетними та хребетними.
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
C. fuliginosus дещо нагадує землерийку й має видовжену мордочку. Блискуча шерсть темно-коричневого або темно-сірого забарвлення, дуже шовковиста; на череві вона дещо світліша; кінчики волосинок мають світліший колір. Порівняно з іншими представниками свого роду, C. fuliginosus має стрункішу конституцію; ці тварини менші за розміром і мають тендітніші черепи. Довжина від носа до хвоста 229–237 мм, темно-коричневий хвіст 107–113 мм, вага в середньому 34–39 грамів. Хвіст напівчіпкий і допомагає лазити, хоча його не можна використовувати для підтримки всієї ваги тіла. Очі в ценолестів малі й зір поганий. Мають чутливі вібриси[1]
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Живе на висотах 1600–4000 метрів. Населяє середовища від високих вологих лісів (з навісом крон чи без нього) до густих чагарників і пасовищ, переважно в екосистемах парамо та верхньогірських лісів по всьому ареалу[2].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Цей вид переважно веде солітарний нічний спосіб життя, харчується комахами, дощовими та плоскими червами й додатково членистоногими як личинками, так і дорослими особинами, також у раціоні присутні багатоніжки, павуки, рослинність і дрібні хребетні, як от молоді миші. Це наземні тварини, але вправні дереволази. Вони добувають їжу в моху і листовій підстилці. Знайшовши їжу вони маніпулюють і споживають її передніми лапами з положення напівсидячи. Вдень знаходять притулок під корінням дерев. Ймовірними хижаками для C. fuliginosus можуть бути Leopardus jacobita, Leopardus colocolo, Lycalopex culpaeus, Puma concolor[1][2].
Наразі немає інформації про систему спарювання в цього виду. Ці тварини, ймовірно, мають один річний сезон розмноження з лютого по серпень[1].
Загрози й охорона[ред. | ред. код]
Серйозних загроз немає; однак місцевість проживання активно використовується для випасу худоби[2].
Цей вид трапляється в кількох заповідних територіях. Він був занесений до Червоного списку Венесуели як уразливий[2].
Кладограма[ред. | ред. код]
Внутрішньородинна кладограма за джерелом[3]:
|
| |||||||||||||||||||||||||
| Caenolestes |
| ||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Siciliano Martina, L. (2014). Caenolestes fuliginosus. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 15.11.2021. (англ.)
- ↑ а б в г Martin G. M. (2016). Caenolestes fuliginosus. The IUCN. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 15.11.2021. (англ.)
- ↑ Ojala-Barbour, R.; Pinto, C. M.; Brito M, J.; Albuja V, L.; Lee Jr, T. E.; Patterson, B. D. A new species of shrew-opossum (Paucituberculata: Caenolestidae) with a phylogeny of extant caenolestids // Journal of Mammalogy. — 2013. — Вип. 94. — № 5. — С. 967–982. — DOI:. (англ.)
|