Call of Duty: Finest Hour

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Call of Duty: Finest Hour
Обкладинка гри
Розробник Spark Unlimited
Видавець Activision
Жанр(и) шутер від першої особи
Платформа PlayStation 2, Xbox, GameCube
Дата випуску США 16 листопада 2004
Європа 3 грудня 2004
Японія 27 жовтня 2005 року
Режим гри багатокористувацька гра і однокористувацька гра
Творці
Композитор(и) Майкл Джаккіно
Технічні деталі
Рушій RenderWare
Носій DVD
Call of Duty
Попередня гра Call of Duty: United Offensive
Наступна гра Call of Duty 2
Офіційний сайт

Call of Duty: Finest Hour (англ. Поклик Обов'язку: Зоряний час) — відеогра у жанрі шутера від першої особи для ігрових консолей Xbox, PlayStation 2 і GameCube Розробниками гри є компанія Spark Unlimited, а видавцем — Activision. Заснований на оригінальній Call of Duty для PC, але з абсолютно новою історією. Музику до гри написав Майкл Джаккіно.

Мультиплеєр[ред. | ред. код]

У версії гри для GameCube немає мультиплеєра. У Xbox є можливість гри по Xbox Live одночасно з 32 гравцями. У PlayStation 2 можна одночасно грати з 16 гравцями.

Персонажі[ред. | ред. код]

  • Рядовий Олександр Соколов — протагоніст перших 2 місій. Подальша доля невідома
  • Лейтенант Тетяна Павлівна — радянська снайперка, в місії «Поломка» поранена танком
  • Лейтенант (пізніше майор) Микола Баданов — радянський командир танка
  • Комісар Віктор Дурасов — радянський політичний командир, з'являється в місії "Ні кроку назад", де вбиває солдатів, що відступають.
  • Сержант Олег Пусков — радянський командир, в місії «Прапор повинен впасти» вбитий німецьким снайпером
  • Сержант Федір Бєлінський — радянський танкіст, учасник операції "Малий Сатурн"
  • Сержант Дмитро Петров — радянський танкіст, учасник операції "Малий Сатурн"
  • Генерал Леонід Бєлов — радянський генерал, один із командувачів оборони Сталінграда
  • Рядовий Костянтин Багромян — радянський радист, з'являється в місії "На Червону площу"
  • Сержант Ганна Посадська — радянська медсестра
  • Рядовий Едвард Карлайл — британський коммандос, єдиний протагоніст з Англії
  • Сержант Боб Старки — британський командос
  • Сержант (пізніше лейтенант) Чак Уолкер — американський протагоніст, під його командування було взято Ремаген
  • Капрал (пізніше сержант) Бенні Черч — американський солдат, права рука Волкера
  • Сержант Сем Ріверс — американський танкіст

Місії[ред. | ред. код]

Радянська кампанія[ред. | ред. код]

  • Ні кроку назад

Сталінград, СРСР. 3 жовтня 1942 року, рядовий Олександр Соколов
Переплисти Волгу на човні, отримати зброю і пробитися до міста

  • Прапор повинен впасти

Сталінград, СРСР. 3 жовтня 1942 року, рядовий Олександр Соколов
Продовження попередньої місії. Обороняти Мамаєв курган, захопити три кулеметні "гнізда" і захопити наглядовий бункер

  • Смерть у її очах

Сталінград, СРСР. 16 жовтня 1942 року, лейтенант Тетяна Павлівна
Допомогти саперу у знищенні ворожого танка, дійти каналізації до тракторного заводу

  • Обороняти завод

Сталінград, СРСР. 16 жовтня 1942, лейтенант Тетяна Павлівна
Захистити завод до прибуття союзників

  • Несправність

Сталінград, СРСР. 16 жовтня 1942, лейтенант Микола Баданов
Захищати сержанта Бєлінського, поки той лагодить танк, керувати танком, віддати рапорт генералу Бєлову

  • На Червону площу

Сталінград, СРСР. 16 жовтня 1942 року, лейтенант Микола Баданов
Допомогти союзникам взяти Червону площу, доставити рацію на залізничну станцію

  • Операція Малий Сатурн

Сталінград, СРСР. 24 грудня 1942 року, майор Микола Баданов
Влаштувати засідку в Тацинську

  • Засідка на аеродромі

Сталінград, СРСР. 24 грудня 1942 року, майор Микола Баданов
Захопити аеродром, знищити літаки, знайти ворожі документи

Британська кампанія[ред. | ред. код]

  • Матмата

Матмата, Туніс. 22 січня 1943 року, рядовий Едвард Карлайл
Знищити електрогенератори.

  • Саботаж у депо

Матмата, Туніс. 22 січня 1943 року, рядовий Едвард Карлайл
Знищити паливо, бігти з села.

  • Їзда по пустелі

Ksar Tarsine, Туніс. 23 січня 1943 року, рядовий Едвард Карлайл
Захищати себе і Боба Старки в джипі.

  • Захоплення фортеці

Фортеця Матмата, Туніс. 23 січня 1943 року, рядовий Едвард Карлайл
Захопити форпост, врятувати картографа.

Американська кампанія[ред. | ред. код]

  • Перше занепале місто

Ахен, Німеччина. 21 жовтня 1944, сержант Чак Волкер
Провести колону танків до театру (М12 повинен залишитися цілим), зачистити будинки від німців

  • Підземний прохід

Ахен, Німеччина. 21 жовтня 1944, сержант Чак Волкер
Пройти каналізації.

  • Здатися в Ахені

Ахен, Німеччина. 21 жовтня 1944, сержант Чак Волкер
Провести колону танків до площі та захопити Ахен.

  • Виходь і дерись

Тіллет, Бельгія. 9 січня 1945 року, сержант Сем Ріверс
Захопіть Тіллет.

  • Дорога в Ремаген

Ремаген, Німеччина. 7 березня 1945 року, лейтенант Чак Уолкер
Увірватися в Ремаген.

  • Останній цілий міст

Ремаген, Німеччина. 7 березня 1945 року, лейтенант Чак Волкер
Провести танки до мосту ("Скуп" повинен залишитися цілим).

  • У серцевину

Річка Рейн, Ремаген, Німеччина. 7 березня 1945, Чак Волкер
Захопити міст, зачистити фортецю, знищити "Штуки" зеніткою

Оцінки[ред. | ред. код]

Гра отримала стримані відгуки критиків.

Call Of Duty: Finest Hour отримала Премію Британської Академії в галузі відеоігор 2005 року в номінації «Audio Achievement»[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Call of Duty: Finest Hour. Архів оригіналу за 15-12-15.
  2. ↑ Call of Duty: Finest Hour. Архів оригіналу за 15-11-01.
  3. ↑ Call of Duty: Finest Hour. Архів оригіналу за 15-11-01.
  4. ↑ Call of Duty: Finest Hour. Архів оригіналу за 29 листопада 2017.
  5. ↑ Call of Duty: Finest Hour (PS2). Архів оригіналу за 30 вересня 2017.
  6. ↑ Call of Duty: Finest Hour. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016.
  7. ↑ British Academy Video Game Awards - 2005. BAFTA. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 6 липня 2019. {{cite web}}: Текст «0.» проігноровано (довідка)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Call_of_Duty:_Finest_Hour&oldid=41803840