Комелініди
| Комелініди | |
|---|---|
| |
| Dactylis glomerata | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядки | |
| Різноманіття[1] | |
| 4 порядки, 29 родин, ≈ 24500 видів | |
 Вікісховище: Commelinids
| |
Комелініди — клада однодольних покритонасінних яка містить 4 порядки. Комелініди є єдиною неформально названою кладою однодольних за системою APG IV. Решта однодольних — парафілетичні. Назва «комелініди» походить від назви роду комеліна (Commelina)[2].
Особливості[ред. | ред. код]
Спільними ознаками (синапоморфіями) комелінідів є переважно анатомічні особливості: ферулова кислота[en], що відбиває УФ, знаходиться в клітинних стінках, наявний кутикулярний віск. В епідермальних клітинах, але також і в інших тканинах, характерними є силікатні включення[1].
Таксономія[ред. | ред. код]
Історія[ред. | ред. код]
Комелініди були виокремлені в 1967 році Арменом Тахтаджаном, який назвав їх Commelinidae і призначив як підклас Liliopsida (однодольних)[3]. Однак, випустивши свою систему класифікації 1980 року, Тахтаджан об'єднав цей підклас у більший і більше не розглядав його. Назва також використовувалася в системі Кронквіста 1981 року. У рамках систем APG не використовуються офіційні ботанічні назви вище рангу порядку. Зараз комелініди є добре підтримуваною кладою однодольних; вона була визнана в усіх чотирьох системах класифікації APG, які містять по суті ті самі рослини.
Кладограма[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Stevens P. F. (2017). Commelinids. Angiosperm Phylogeny Website. Архів оригіналу за 15 Травня 2016. Процитовано 30.12.2020.
- ↑ Commelina // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Тахтаджян А. Л. Система и филогения цветковых растений. — Москва, Ленинград : Наука, 1966. — 611 с.
| ||||||||