Дронго волохатий
Дронго волохатий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Dicrurus bracteatus Gould, 1843[2] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дронго волохатий[3] (Dicrurus bracteatus) — вид горобцеподібних птахів родини дронгових (Dicruridae).
Вид поширений на сході Індонезії, в Новій Гвінеї, Соломонових островах, на півночі та сході Австралії. Мешкає у тропічних вологих лісах, галерейних лісах, мусонних лісах, мангрових лісах, плантаціях, міських та заміських парках.
Птах завдовжки 26—32 см, вагою 76—88 г. Це птах з міцною і стрункою зовнішністю, великою округлою головою, конусоподібним і міцним дзьобом, короткими ногами, довгими крилами і довгим хвостом зі збільшеним і злегка роздвоєним кінцем, кінчики якого трохи вивернуті назовні. Оперення глянцево-чорне з фіолетовим відтінком. Пір'я на грудях, шиї та хвості має блакитні кінчики. Дзьоб і ноги чорнуватого кольору, очі малиново-червоні.
Трапляється парами або поодинці. Харчується комахами, їх личинками та іншими безхребетними, які знаходяться на землі, в польоті або серед гілок та листя дерев та кущів. Також поїдає дрібних хребетних, зерно, ягоди, нектар. Моногамний птах. Сезон розмноження залишається невідомим для багатьох острівних популяцій; австралійські птахи розмножуються з вересня до початку травня. Чашоподібне гніздо будує серед гілок дерев. У гнізді 2—5 яєць, повністю білих або рожевих, з наявністю рідкісних темно-коричнево-іржавих плям. Яйця інкубуються обидвома батьками близько двадцяти днів.
Виділяють 11 підвидів:
- Dicrurus bracteatus amboinensis Gray, 1861 — поширений на півдні Молуккських островів (Серам, Амбон, Гаруку та Сапаруа);
- Dicrurus bracteatus buruensis Hartert, 1919 — ендемік острова Буру;
- Dicrurus bracteatus morotensis Vaurie, 1946 — ендемік острова Моротай;
- Dicrurus bracteatus atrocaeruleus Gray, 1861 — поширений на півночі Молуккських островів (Гальмагера, Касірута, Бакан) та на Кофіау;
- Dicrurus bracteatus carbonarius Bonaparte, 1850 — в Новій Гвінеї і прилеглих островах;
- Dicrurus bracteatus baileyi Mathews, 1912 — на півночі Австралії;
- Dicrurus bracteatus atrabectus Schodde & Mason, 1999 — на північному сході Австралії;
- Dicrurus bracteatus bracteatus Gould, 1843 — поширений уздовж прибережної смуги східної Австралії від півдня Квінсленда до Нового Південного Уельсу;
- Dicrurus bracteatus laemostictus Sclater, 1877 — острови Умбой та Нова Британія;
- Dicrurus bracteatus meeki Rothschild & Hartert, 1877 — Гуадалканал;
- Dicrurus bracteatus longirostris Ramsay, 1882 — Сан-Крістобаль.
- ↑ BirdLife International (2017). Dicrurus bracteatus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 13 жовтня 2020
- ↑ Sclater, P.L. (1893). List of the dates of delivery of the sheets of the 'Proceedings' of the Zoological Society of London, from the commencement in 1830 to 1859 inclusive. Proceedings of the Zoological Society of London: 436-440 [438]. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |