Dilixellus
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Dilixellus | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Lixus pulverulentus Scopoli, 1763
Південь Іспанії | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Dilixéllus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 7—24 мм[1]. Основні ознаки:
- головотрубка у довжину звичайно така сама, як передньоспинка, не звужена до вершини;
- передньоспинка нерівномірно вкрита великими і дрібними крапками, вона без шиєподібної перетяжки перед основою;
- кігтики при основі зрослися;
- вершини надкрил закруглені разом, не видовжені і не загострені за вершиною черевця;
- надкрила без білих волосистих плям по боках і зверху.
Фото видів цього під роду див. на[2].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,[3]) рослинами-господарями слугують різні види з родин Айстрові та Гречкові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.
Географічне поширення[ред. | ред. код]
Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та східної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. П'ять видів цього підроду мешкають в Україні[4] (див. нижче).
Класифікація[ред. | ред. код]
Наводимо перелік 31 виду цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором:
- Lixus arnoldiorum Ter-Minasian, 1966 — Середня Азія
- Lixus bardanae (Fabricius, 1787) — більша частина Європи (на північ до Норвегії), Марокко, Ізраїль, Туреччина, Таджикистан, Західний Сибір
- Lixus causticus Faust, 1887 — Таджикистан
- Lixus depressipennis Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід
- Lixus desbrochersi Hoffmann, 1957 — Марокко, Алжир
- Lixus distortus Csiki, 1934 — Китай
- Lixus duplicalus Fremuth, 1983 — Казахстан, Узбекистан
- Lixus euphorbiae Capiomont, 1875b — Угорщина
- Lixus fasciculatus Boheman, 1835 — Південна Європа, Туреччина, Афганістан, Західний Сибір, Далекий Схід, Монголія
- Lixus formaneki Reitter, 1895 — Китай, Східний Сибір, Монголія, Далекий Схід
- Lixus gibbirostris Petri, 1904 — Греція
- Lixus gurjevae Ter-Minasian, 1967 — Узбекистан
- Lixus hauseri Voss, 1932 — Китай
- Lixus heydeni Faust, I891- Північний Кавказ
- Lixus hissaricus Ter-Minasian, 1966 — Таджикистан
- Lixus impressiventris Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід, Монголія
- Lixus linearis Olivier, 1807 — Південна Європа, Північна Африка, Туреччина, Іран, Афротропіка
- Lixus maculatus Roelofs, 1873 — Китай, Східний Сибір, Далекий Схід
- Lixus maicopicus Ter-Minasian, 1966 — південь Європейської Росії
- Lixus meregallii Fremuth, 1983 — Італія
- Lixus neglectus Fremuth, 1983 — Австрія, Чехія, Словаччина
- Lixus obliquus Faust, 1884 — Східний Сибір, Монголія
- Lixus probus Faust, 1887 — Іран, Середня Азія
- Lixus pulverulentus (Scopoli, 1763) — більша частина Європи, Північна Африка, Сирія, Туреччина, Афганістан, Таджикистан, Іран, Західний Сибір
- Lixus punctiventris Boheman, 1835 — Південь Європи, Північна Африка, Туреччина
- Lixus rumicis Hoffmann, 1956 — Іспанія
- Lixus salicorniae Faust, 1888c — Північний Кавказ
- Lixus speciosus Miller, 1861 — Грузія, Північний Кавказ, Іран, Туреччина, Близький Схід
- Lixus talyshensis Ter-Minasian, 1966b — Азербайджан
- Lixus ventriculus Petri, 1912b — Казахстан
- Lixus yunnanensis Voss, 1932 — Китай
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 11-114
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Volovnik S.V. On biology and distribution of weevil Lixus fasciculatus (Coleoptera: Curculionidae) — a potential agent against Artemisia weeds // Mun. Ent. Zool. 2012. Vol. 7, No 2, pp. 946–949. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf37.htm [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
- ↑ Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 465–467 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.