Пінон рожевоголовий
Пінон рожевоголовий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Ducula rosacea (Temminck, 1835) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пі́нон рожевоголовий[2] (Ducula rosacea) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає в Індонезії і Східному Тиморі.
Довжина птаха становить 39-44 см, вага 360-413 г. Довжина хвоста становить 12,6-14,7 см, довжина крила 21,2-24,5 см, довжина дзьоба 17-20 см. Самиці дещо менші за самців. Верхня частина тіла сіро-зелена, верхні покривні пера крил мають сіро-зелений металевий відблиск. Голова і верхня частина горла рожевуваті, решта горла і шия світло-сірі. Верхня частина грудей рожевувато-сіра, живіт рожевуватий, боки і стегна сірі. Махові пера темні, стернові пера темно-зелені. Райдужки темно-червонувато-карі, навколо очей вузькі рожевуваті кільця. Дзьоб темно-сірий, восковиця червонувата, лише біля основи покрита кремовим пір'ям. Лапи пурпурово-червоні[4].
Рожевоголові пінони мешкають на островах Яванського моря (Серібу[en], Карімун-Ява[en], Бавеан, Масалембу[en]), моря Балі (острови Кангеан[en]) і моря Флорес (острови Селаяр[en] і Тукангбесі), на Молуккських островах і Малих Зондських островах (північний захід Хальмахери, Бачан, Таянду[en], Кай[en],(Сатонда[en], Флорес, Пантар[en], Алор[en], Роте[en], Семау[en], Тимор, Ветар, Кісар[en], Романґ[en], Леті[en], Моа[en], Луанґ[de], Сермата[de], Дамар[en], Бабар[en] і Танімбар). На острові Ветар рожевочереві пінони є найпоширенішим видом голубів. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і чагарникових заростях, в мангрових лісах і на плантаціях. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками, на висоті до 1100 м над рівнем моря. Живляться плодами, зокрема плодами фікусів.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Рожевоголовим пінонам загрожує знищення природного середовища і полювання.
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula rosacea.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 травня 2022.
- ↑ David Gibbs, Eustace Barnes i John Cox: Pigeons and Doves. A guide to the Pigeons and Doves of the world. Londyn: Christopher Helm, s. 549. ISBN 978-1-8734-0360-0.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |