Малі Зондські острови
| Малі Зондські острови індонез. Kepalauan Nusa Tenggara | ||||
 | ||||
| Малі Зондські острови на мапі Індонезії | ||||
| 9°0′ пд. ш. 120°0′ сх. д. / 9.000° пд. ш. 120.000° сх. д. | ||||
| Архіпелаг | Малайський архіпелаг | |||
| Найбільший острів | Тимор | |||
| Загальна площа | 87 000 км² | |||
| Країна | Індонезія | |||
| Регіони | Малі Зондські острови, Балі, Західна Південно-Східна Нуса, Східна Південно-Східна Нуса | |||
 Малі Зондські острови у Вікісховищі | ||||
Малі́ Зо́ндські острови́ (індонез. Kepalauan Nusa Tenggara, порт. Pequenas Ilhas da Sonda) — група островів у складі Малайського архіпелагу. Разом з Великими Зондськими островами утворюють Зондський архіпелаг.
Малі Зондські острови складаються з шести великих і численних дрібних островів, що лежать на схід від Яви. Їхня загальна площа становить 87 тис. км², населення — 12 мільйонів мешканців. Найбільшими островами є (з заходу на схід) Балі, Ломбок, Сумбава, Флорес і Тимор. На південь від Флорес лежить острів Сумба.
На східній частині Тимору існує незалежна держава Східний Тимор. Малі Зондські острови становлять адміністративний регіон Індонезії — Малі Зондські острови (Нуса-Тенггара), що індонезійською буквально означає «південно-східні острови». Регіон розділений на провінції: Балі, Західні Малі Зондські острови та Східні Малі Зондські острови.
Острови є частиною Зондської вулканічної дуги, утвореної субдукцією вздовж Яванського жолоба.
Геологічно Малі Зондські острови складаються з двох різних геологічних частин[1]. Острови півночі архіпелагу: Балі, Ломбок, Суммбава, Флорес і Ветар — вулканічного походження. Вони утворились протягом пліоцену, приблизно 15 мільйонів років тому, внаслідок зіткнення Австралійської і Євразійської плит[1]. Острови на півдні архіпелагу: Сумба, Тимор і Бабар, не є вулканічними і є частиною Австралійської плити[2]. Геологія та екологія півночі архіпелагу аналогічна південним Молуккським островам, які є продовженням острівної дуги на схід.
На островах існують родовища нафти й поклади заліза, марганцю та міді.
Найвищою точкою архіпелагу є гора Ринджані на острові Ломбок, висота якої становить 3726 м.
Між Балі та Ломбоком пролягає лінія Воллеса, яка являє собою біологічну межу між Азією й Австралією. Острів Комод відомий своїми комодоськими варанами, найбільшими лускатими на Землі. На острові Флорес було виявлено викопні рештки виду людей невеликого зросту, яких названо «флоресською людиною».
Географічне положення архіпелагу визначає його виняткове ландшафтне різноманіття: тут поєднуються високі гірські масиви вулканічного походження, рівнини, посушливі савани та тропічні ліси. За фізико-географічним районуванням світу Малі Зондські острови належать до однойменної Малозондської острівної області Малайської острівної фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру острівної території, Малі Зондські острови можна поділити на 3 фізико-географічні райони:
З сільськогосподарської продукції на островах особливо добре зростають рис і кава[джерело?].
- 1 2 Audley-Charles, M.G. (1987) «Dispersal of Gondwanaland: relevance to evolution of the Angiosperms» In: Whitmore, T.C. (ed.) (1987) Biogeographical Evolution of the Malay Archipelago Oxford Monographs on Biogeography 4, Clarendon Press, Oxford, pp. 5-25, ISBN 0-19-854185-6
- ↑ Veevers, J.J. (1991) «Phanerozoic Australia in the changing configuration of ProtoPangea through Gondwanaland and Pangea to the present dispersed continents» Australian Systematic Botany 4: pp. 1-11
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467
- Барановська О. В. Фізична географія материків та океанів : Навч. посібник у 2 ч. — Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2018. — Ч. 2. Північна Америка та Євразія. — 378 с. — ISBN 978-617-527-106-3
- Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. (рос.)
- Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003 — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
- Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1