Вівсянчик сірий
| Вівсянчик сірий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець сірого вівсянчика
.jpg) Самець сірого вівсянчика
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geospizopsis unicolor (Lafresnaye & d'Orbigny, 1837) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Emberiza unicolor Phrygilus unicolor | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вівся́нчик сірий[2] (Geospizopsis unicolor) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Андах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 15 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно темно-сіре забарвлення, нижня частина тіла у них світліша. Гузка білувата, крила і хвіст чорнуваті. Дзьоб і лапи темно-сірі. У самиць, представників північних підвидів, верхня частина тіла бура, нижня частина тіла білувата, тіла поцятковане широкими коричневими смужками, на крилах білуваті смужки. У самиць, представників південних підвидів, забарвлення подібне до забарвлення самців, переважно сіре, тім'я і спина у них поцятковані темно-коричневими смужками. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють сім підвидів:[3]
- G. u. nivaria (Bangs, 1899) — Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта (північна Колумбія) і Кордильєра-де-Мерида (західна Венесуела);
- G. u. geospizopsis (Bonaparte, 1853) — Анди в центральній і південній Колумбії, Еквадорі і північному Перу;
- G. u. inca (Zimmer, JT, 1929) — Анди в Перу та на заході Болівії (Ла-Пас);
- G. u. unicolor (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837) — Анди в Чилі (від Аріки до Магальянеса) і західній Аргентині (від Мендоси до Санта-Круса);
- G. u. tucumana (Chapman, 1925) — Анди в Болівії (на південь від Кочабамби) та на північному заході Аргентини (від Жужуя до Ла-Ріохи);
- G. u. cyanea (Nores & Yzurieta, 1983) — гори Вогняної Землі;
- G. u. ultima (Ripley, 1950) — Сьєррас-де-Кордова[en] (центральна Аргентина).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сірі вівсянчики мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть на високогірних луках та на високогірних чагарникових заростях Анд. Зустрічаються невеликими зграйками, на висоті від 3000 до 4500 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно насінням, а також комахами. Початок сезону розмноження залежить від широти. Сірі вівсянчики гніздяться серед скель, в кладці 2-3 світлих блакитнувато-зелених яйця, поцяткованих пурпурово-коричневими плямками, розміром 20×15 мм.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Geospizopsis unicolor. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 4 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 04 квітня 2022.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |