Fender Stratocaster

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Fender Stratocaster

Fender Stratocaster — модель електрогітари, розробленої у 1954 році Лео Фендером, Джорджем Фуллертоном, Фредді Таваресом і Біллом Карсоном. Fender Musical Instruments Corporation безперервно випускає Stratocaster з 1954 дотепер. На ряду з Gibson Les Paul це одна з найчастіше копійованих моделей електрогітар.[1][2]

Stratocaster є універсальною гітарою, придатною для більшості стилів музики і була використана в багатьох жанрах, в тому числі кантрі, рок, поп, соул, ритм-енд-блюз, блюз, джаз, панк та хеві-метал.

Походження[ред.ред. код]

Fender Electric Instrument Manufacturing Company (нині відома як Fender Musical Instruments Corporation) в 1948 році розробила першу комерційну «іспанську» електрогітару (на противагу «гавайській», або леп-стіл) — Telecaster, просту за конструкцією. Ранні її варіанти були представлені під назвами Broadcaster або Esquire (з одним датчиком). Поки Fender Telecaster і його модифікації користувалися успіхом, багато гітаристів того часу використовували «Bigsby» — підпружинений тремоло-пристрій, який використовувався музикантами для зсуву нот вгору і вниз.

Замість того, щоб додати «Bigsby», Лео Фендер вирішив виготовити нову, більш дорогу лінійку гітар з ясена та вільхи з його вібрато власної конструкції, яке він неправильно називав «synchronized tremolo» («синхронізоване тремоло»).

На його рішення також вплинули гітаристи Рекс Геліон (Rex Gallion) і Білл Карсон (Bill Carson), які попросили згладити гострі грані Fender Telecaster. Форма нового ясенового корпусу була заснована на формі Fender Precision Bass — моделі 1951 року.

Назва «Stratocaster» повинна було викликати асоціації з новими технологіями (такими як Boeing B-52 Stratofortress), і виражати сучасну дизайнерську філософію Fender. При проектуванні корпусу важливі частини гітари — задня частина і місце відпочинку руки — були скошені для кращого прилягання до грудей і рук музиканта. Також є два вирізи для полегшення доступу до верхніх ладів. Новий «Custom Contour Body» і «Synchronized Tremolo»-брідж зробили дизайн Fender Stratocaster революційним. Гітара також мала більш складну електроніку, ніж Fender Telecaster: три синглових звукознімача з AlNiCo-магнітами (сплав алюмінію, нікелю і кобальту); трьохпозиційний перемикач (з 1977 року — п'ятипозиційний); регулятор гучності і два регулятора тембру. Схема з трьома сингловими датчиками була нововведенням, використовуваним Gibson в їхній моделі ES-5, що випускалася з 1949 року, проте датчики Fender були більш компактними.

Лінійка продуктів Stratocaster з'явилася на ринку на початку 1954 року по ціні 249,5 $. Стандартна модель мала такі особливості:

  • цілісний кленовий гриф з 21 ладом;
  • «Маленька» головка грифа;
  • старий стиль логотипу Fender;
  • нікельовані колки Kluson;
  • кріплення грифа на чотирьох гвинтах;
  • гайка анкера з боку останнього лада або в головці грифа;
  • тремоло з двох частин з окремим кілем;
  • нікельовані сталеві сідла з штампом Fender;
  • одношарова біла накладка на восьми гвинтах;
  • три сингли з профільованими сердечниками;
  • ясеневий (після 1956 року — вільховий) корпус;
  • ергономічний дизайн;
  • покриття нітроцелюлозним лаком.

Інші виробники швидко почали імітувати ці нововведення.

Ранній варіант Stratocaster був ключовим компонентом стилю Бадді Голлі, поряд з його окулярами в чорній оправі. Він був одним з перших музикантів, які популяризували Stratocaster в рок-музиці. І на його могильній плиті, і на його статуї на Алеї Слави в Техасі присутній Stratocaster.

Звучання і зручність гри[ред.ред. код]

Великою мірою популярність Fender Stratocaster пояснюється його універсальністю. Бріджевий, середній і нековий («ритм», «нормальний тембр» і «соло») датчики забезпечували широкий діапазон звучань. Стандартні датчики видавали яскравий і чистий звук, багатий гармоніками.

Конструкція механізму «Fender synchronized tremolo», реалізована в Fender Stratocaster, стала однією з найбільш копійованих, перевершуючи всі наступні, включаючи більш пізню конструкцію — «Floating bridge», розроблену також Лео Фендером.

Fender Telecaster також залишився у виробництві. І Stratocaster, і Telecaster процвітали у вигляді двох сімейств гітар, що включали багато їх варіантів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. D'arcy, David (12 листопада 2000). ART/ARCHITECTURE; Strummed by One Hand, Sculptured by Another. The New York Times. Процитовано 4 жовтня 2015. 
  2. Ed Mitchell (Total Guitar) (28 грудня 2012). IN PRAISE OF: The Fender Stratocaster | IN PRAISE OF: The Fender Stratocaster. MusicRadar. Процитовано 4 жовтня 2015. 

Посилання[ред.ред. код]

музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.