Панк-рок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Панк-рок
Стилістичні походження
Походження
1974-1976 рр., США та Великобританія
Типові інструменти
Піджанри
ска-панк, хардкор, Oi!, поп-панк, анархо-панк, арт-панк, християнський панк-рок, краст-панк, гаражний панк, скейт-панк
Споріднені жанри
сайкобіллі
Інші теми
Рокери, субкультура панку, альтернативний рок

Панк-ро́к (англ. Punk rock) — напрям у рок-музиці, що виник у середині 1970-х рр. у США і Великобританії, у якому поєднувалися соціальний протест і музичне неприйняття тодішніх форм року: культивувалися нарочисто примітивна гра і завзятість раннього рок-н-ролу. До 1977 року панк-рок — завдяки своїй скандальності — був одним з найпомітніших явищ в рок-музиці Великобританії. З часом жанр породив безліч різновидів і досі притягує чимало молодих виконавців.

Характеристика[ред.ред. код]

Для композицій панк-року в цілому властиві швидкий темп, коротка тривалість, простий акомпанемент, розв'язна і часто агресивна манера співу. Тексти пройняті нігілізмом і соціально-політичною тематикою. У кожному різновиді панк-року є свої індивідуальні ухили. Панк-рок нерозривно пов'язаний з субкультурою панку, для якої характерна етика субкультури DIY «все-сам», епатаж і загальний нонконформізм.

Філософія[ред.ред. код]

Перша хвиля панк-року прагнула бути агресивно сучасною, заперечуючи бундючність та сентиментальність рок-музики початку 1970-х[1]. За словами Tommy Ramone, який був барабанщиком Ramones, "В момент своєї появи музика 1960-х була винахідливою та збудливою. На жаль люди, яким далеко до Джимі Гендрікса, дали задній хід. І невдовзі ми отримали безкінечні соло, які йшли в нікуди. Вже до 1973 року я знав, що потрібно трохи чистого, спрощеного, чесного рок-н-ролу"[2]. John Holmstrom, який був засновником і редактором журналу Punk, таким чином пригадує свої почуття: "панк-рок виник через те, що люди стали називати рок-н-ролом такі явища в рок-музиці як Біллі Джоел та Simon and Garfunkel, тоді як для мене рок-н-рол означає музику шалену та бунтівну"[3]. Музичний критик Роберт Крістгау описує панк-рок як "субкультуру, що презирливо відкинула політичний ідеалізм і каліфорнійську квітчасту дурість міфу хіпі"[4].

Історія[ред.ред. код]

Панк-рок як і субкультура панку сформувалася майже одночасно в середині 1970-х рр. в США і Великобританії. Безпосереднім попередником панк-року в музичному відношенні вважається т.зв. прото-панк, до якого відносяться перші альбоми Velvet Underground (з неї вийшов Лу Рід), Патті Сміт і Stooges, керовані Іґґі Попом. З погляду чистого музичного формату звучання панк-рока деякими фахівцями відстежується аж до пісні Kinks «You Really Got Me» 1964 року.

Панк виділяється в окремий напрям в середині 1970-х. Першою помітною американською панк-группою були нью-йоркські Ramones, New York Dolls, в Великобританії — Sex Pistols. Прикладу цих груп послідувала велика кількість молодих колективів. Тоді як в США панк був сенсацією андеграунду, повномасштабним суспільним феноменом панк став у Великобританії, де він розцінювався як реальна загроза благополуччю істеблішменту. Деякі молоді групи вельми близько копіювали Sex Pistols, проте багато хто знайшов своє, оригінальне звучання (Buzzcocks, Clash, художні експерименти груп Wire і Joy Division).

З часом в панк-року виділилися самостійні напрями. Це в першу чергу панк 77 або ранній панк (77 punk), анархо-панк (anarcho-punk), арт-панк (art-punk), грандж (grunge), краст-панк (crust punk), мелодійний панк (melodic punk), ой-панк/вуличний панк (oi-punk/street-punk), панк-н-ролл (punk'n'roll), поп-панк (pop-punk), пост-панк (post-punk), ска-панк (ska-punk), скейт-панк (skate-punk), стрейт едж (straight edge), фолк-панк (folk-punk), хардкор (hardcore), хоррор-панк (horror-punk), хейт-кори (hate-core) і емо (emo).

З початку 90-х років популярність панк-року росте завдяки творчості таких колективів, як Green Day, The Offspring і Rancid, спершу в США, а потім і в Європі. Ставлення до цих комерційно вельми успішних груп у середовищі панк-рокерів неоднозначне. З одного боку, є думки, що ці колективи передусім зацікавлені в комерційному успіху своєї музики. Згідно з цією позицією, такі групи в гонитві за прибутком «розпродають» панк і його ідеали. З іншого боку, є думки, що творчість цих груп сприяє популяризації ідей панк-року, яка позитивно впливає на перетворення суспільства.

Російський панк-рок[ред.ред. код]

Російський панк-рок зародився в 1979 році в Ленінграді, головним чином завдяки старанням Андрія Панова (1960–1998), беззмінного лідера першого російського панк-гурту «Автоматичні задовольнителі» (Автоматические Удовлетворители). З середини 1980-х рр. панк-гурти почали з'являтися по всьому СРСР (Гражданская Оборона, Ноль і ін.). В наш час[Коли?] найвідомішими російськими панк-гуртами є: Король и Шут, Наив, Тараканы, Distemper, Пурген, F.P.G. , Йорш ,Последние танки в Париже, Pussy Riot (жанр Girl Riot та Oi!), Индульгенция.

Український панк-рок[ред.ред. код]

В Україні панк-культура теж мала місце. Дуже відомою ще з часів СРСР була група Брати Гадюкіни, яку теж можна вважати певним різновидом панку. Найвідомішими панк-гуртами України є:

Знакові платівки[ред.ред. код]

Музичні приклади[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Robb (2006), foreword by Michael Bracewell.
  2. Ramone, Tommy, "Fight Club", Uncut, January 2007.
  3. McLaren, Malcolm, "Punk Celebrates 30 Years of Subversion", BBC News, August 18, 2006. Retrieved on January 17, 2006.
  4. Christgau, Robert, "Please Kill Me: The Uncensored Oral History of Punk, by Legs McNeil and Gillian McCain" (review), New York Times Book Review, 1996. Retrieved on January 17, 2007.

Література[ред.ред. код]

Книжки[ред.ред. код]

  • Олег Бочаров. Панк. Энциклопедия. — Москва: Библиотека журнала Painkiller, 2001. — 208 c.(рос.)
  • Андрей Кокарев. Панк-рок от А до Я. — Москва: Музыка, 1992. — 80 с.(рос.)
  • Легс Макнил, Джиллиан Маккейн. Прошу, убей меня! Подлинная история панк-рока в рассказах участников. — Москва: АСТ, 2006. — 698 с.(рос.)
  • Jon Savage, England's Dreaming: The Sex Pistols and Punk Rock, London: Faber and Faber, 2005, 532 pp.(англ.)

Статті[ред.ред. код]

  • Олександр Євтушенко. Панк по-українськи. Як модерний вияв традиційної сміхової культури // «Український тиждень» (Київ), — №30 (91). — 24 липня 2009.
  • Олександр Рудяченко. Снотворне для здорового глузду // «Молода гвардія» (Київ). — 8 липня 1990.