Galictis cuja
| Galictis cuja | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Galictis cuja (Molina, 1782) | ||||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||||
|
| ||||||||||||||||||
|
Galictis cuja (Гризон малий) — хижий ссавець родини Мустелових (Mustelidae).
Поширення[ред. | ред. код]
Країни поширення: Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Парагвай, Перу. Може бути також поширений у відкритих місцепроживаннях, в екстремально посушливому Чако, в середовищі з великим рослинним покривом, поблизу відкритої води, у листяних і вічнозелених лісах, саванах і гірських районах до 4200 м. Цей вид також може бути знайдений в сільськогосподарських районах в пампасах.
Морфологія[ред. | ред. код]
Морфометрія. Голова і тіло довжиною 280—508 мм, хвіст завдовжки 120—193 мм, а вага 1.0—2.5 кг.
Опис. Обличчя чорне. Боки і низ, в тому числі ноги, різко контрастують з кольором спини. Колір спини жовто-сірий або коричневий. Біла смуга простягається на лобі і з боків шиї, виокремлюючи чорне лице.
Поведінка[ред. | ред. код]
Поживою і малі й середніх хребетні тварини, включаючи гризунів, зайцеподібних, птахів, жаб, ящірок і змій, яйця.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ronald M. Nowak. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 157. — ISBN 0801880327.
