Перейти до вмісту

Galictis cuja

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Galictis cuja
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Мустелові (Mustelidae)
Рід: Гризон (Galictis)
Вид:
G. cuja
Біноміальна назва
Galictis cuja
Мапа поширення виду

Galictis cuja (гризон малий[1]) — хижий ссавець родини Мустелових (Mustelidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Країни поширення: Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Парагвай, Перу. Займають широкий спектр середовищ існування. Їх можна знайти в екстремально посушливому Чако, в середовищі з великим рослинним покривом, поблизу відкритої води, у листопадних і вічнозелених лісах, саванах і гірських районах до 4200 метрів. Цей вид також може бути знайдений в сільськогосподарських районах в пампасах[2].

Морфологія

[ред. | ред. код]

Морфометрія. Голова і тіло довжиною 280—508 мм, хвіст завдовжки 120—193 мм, а вага 1.0—2.5 кг[3].

Опис. Тварина має довге тіло з міцними ногами. Обличчя чорне, чорний колір поширюється до грудей і підчеревця. Боки і низ, в тому числі ноги, різко контрастують з кольором спини. Колір спини жовто-сірий або коричневий. Біла смуга простягається на лобі і з боків шиї, виокремлюючи чорне лице[2][3].

Поведінка

[ред. | ред. код]

Гризони є одними з більш соціальних видів мустелових. Хоча вони поодинокі мисливці, їх спостерігали групами по 2 і більше особин. У неволі гризонів утримували групами або парами в одному вольєрі. Дикі гризуни також були помічені, як рухалися разом групами, що складалися з дорослої самиці та молодняку. Активні як удень, так і вночі. Повідомляється, що представники цього роду легко приручаються, якщо їх ловити молодими. Тривалість життя невідома[2].

Поживою є малі та середні хребетні тварини, включаючи гризунів, зайцеподібних, птахів, жаб, ящірок і змій, яйця[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. а б в Melrose, R. (2004). Galictis cuja. Animal Diversity Web. Процитовано 23.02.2025.
  3. а б в Nowak, R. M. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 157. — ISBN 0801880327.