Gallon Drunk
| Gallon Drunk | |
|---|---|
 Gallon Drunk в клубі Club W71, Вайкерсхайм (2014) | |
| Основна інформація | |
| Жанр | Альтернативний рок, пост-панк, панк-блюз |
| Роки | 1988-наш час |
| Країна | Англія |
| Місто | Лондон |
| Лейбл | Clawfist, Sire, City Slang, Fred, Clouds Hill |
| Склад | Джеймс Джонстон, Террі Едвардс, Ян Вайт, Лео Куруніс |
| Колишні учасники |
Майк Деланян, Нік Кумб, Гарі Боннефейс, Макс Дешарне, Джо Байфілд, Рей Діккіті, Саймон Вінг, Джеремі Коттінгем |
| gallondrunk.com | |
|
| |
Gallon Drunk у Вікісховищі | |
Gallon Drunk — англійський альтернативний рок-гурт, створений у Лондоні в 1988 році.
Їх звучання містить різноманітні впливи, від нойзу до блюзу та джазу.
Історія[ред. | ред. код]
Гурт Gallon Drunk був створений у 1988 році.
Початковий склад:
- Джеймс Джонстон (James Johnston) — вокал, гітара, клавішні,
- Майк Деланіан (Mike Delanian) — бас.
У 1990 році Деланіан залучив до гурту барабанщика Ніка Комба (Nick Combe).[1][2] До того, як приєднатися до Gallon Drunk, Комб грав і записувався з гуртом The Scientists, а також зробив відео для мініальбому гурту Scientists, Human Jukebox.
Після дебютного синглу «Snakepit» гурт Gallon Drunk підписав контракт з лейблом Clawfist.
Наприкінці 1990 року гурт випустив сингл «Ruby» (кавер на пісню нью-йоркського гурту The Silver Apples) з Ніком Комбом на барабанах і Джо Байфілдом (Joe Byfield) на маракасах.
В 1991 році гурт випустив три сингли. Один з них «Some Fool's Mess», сайт New Musical Express визнав «Синглом тижня».[1][3]
В цей час Комба замінив Макс Дешарне (Max Décharné).
Дебютний альбом гурту «You, the Night…and the Music» вийшов у 1992 році, в США альбом вийшов на лейблі Rykodisc.[3][4]
В 1993 році гурт Gallon Drunk випустив свій другий альбом, From the Heart of Town. Альбом був номінований на премію Mercury Prize. Завдяки цьому альбому гурт набув популярності. У результаті, гурт підписав контракт із лейблом Sire Records. На запрошення співака Морріссі (Morrissey), гурт виступав у США на таких музичних майданчиках, як Hollywood Bowl (Лос-Анджелес) і Madison Square Garden (Нью-Йорк).[5][6] Під час виступів на підтримку альбому From the Heart of Town, які відбувались у Великій Британії, до гурту приєднався саксофоніст/клавішник Террі Едвардс (Terry Edwards),[1] який раніше грав як сесійний гравець при записі альбому.[5]
У 1993 році гурт гастролював в Європі та в США, як хедлайнером, та і на підтримку гурту PJ Harvey. В цей час гурт покинув барабанщик Макс Дешарне (який пізніше став фронтменом гурту The Flaming Stars), його замінив Ян Вайт (Ian White), який залишається учасником гурту до теперішнього часу.[7][8][9]
У 1995 році гурт випустив мініальбом The Traitor's Gate, а в 1996 році випустив альбом In The Long Still Night, на незалежному берлінському лейблі City Slang.[3]
Сингл «To Love Somebody», випущений у березні 1997 року, був останнім релізом гурту перед розпадом на майже три роки.[3]
Гурт Gallon Drunk повернувся у 2000 році з мініальбомом Blood Is Red, де Джеремі Коттінгем (Jeremy Cottingham) замінив Майка Деланіана (Mike Delanian) на басу.[3]
У березні гурт випустив саундтрек до фільму режисера Ніколаса Тріандафіллідіса (Nicholas Triandafyllidis), «Чорне молоко» (1999 рік).[10][11]
У 2002 році гурт випустив альбом Fire Music.[5]
У 2003 році гурт Gallon Drunk зробив чергову перерву на декілька років.
В цей час Джонстон гастролював і записувався як постійний учасник гурту Nick Cave and the Bad Seeds.[1][12]
Gallon Drunk повернувся у 2007 році з альбомом The Rotten Mile.
Бас-гітаристом гурту став Саймон Рінг (Simon Wring), інші учасники гурту: Джеймс Джонстон, Ян Вайт, Террі Едвардс.
У 2008 році вийшов концертний альбом «Live at Klub 007».
У 2011 році помер бас-гітарист гурту, Саймон Рінг.
У 2012 році гурт записав альбом The Road Gets Darker From Here, у провідній аналоговій студії Гамбурга, Clouds Hill Recordings. Для турів на підтримку альбому, до гурту приєднався бас-гітарист Лео Куруніс (Leo Kurunis), а потім цей склад гурту повернувся до студії Clouds Hill Recordings, щоб записати альбом The Soul of the Hour, цей альбом був випущений у березні 2014 року.
Один з засновників гурту, Нік Комб, помер у 2015 році.
Побічні проєкти[ред. | ред. код]
У 1993 році Джонстон і Едвардс співпрацювали з письменником Дереком Реймондом (Derek Raymond) над альбомом «Дора Суарес», та над пов'язаним із ним мультимедійним перформансом, заснованому на романі Реймонда «Я була Дорою Суарес», який відбувся у Національному кінотеатрі (BFI Southbank) у Лондоні, у 1994 році.[13][14]
Засновник, фронтмен і єдиний постійний учасник гурту Gallon Drunk, Джеймс Джонстон, також грав у складі гурту Nick Cave and the Bad Seeds, до якого він приєднався для участі на музичному фестивалі Lollapalooza в 1994 році, а потім став постійним учасником у 2003—2008 роках.
У 2006—2012 роках Джеймс Джонстон також був учасником легендарного краут-рок гурту Faust з Гамбурга.[3][5]
Джонстон і Вайт також є учасниками гурту Лідії Ланч, Big Sexy Noise. Джонстон, Уайт і Едвардс раніше працювали з Ланч на живих концертах.[15]
На початку 2015 року Джонстон і Едвардс брали участь у записі альбому PJ Harvey, The Hope Six Demolition Project, який вийшов у 2016 році. Джонстон і Едвардс приєдналися до гурту з 10 учасників, який гастролював на підтримку альбому протягом 2017 року.
Сольний альбом Джеймса Джонстона, The Starless Room, був випущений на студії Clouds Hill Recordings, у листопаді 2016 року. У записі альбому брав участь барабанщик Ян Вайт.
Музичний стиль[ред. | ред. код]
Роберт Хенкс з The Independent, описав звучання гурту, як «темне, блюзове, нойзове».[14]
Учасники гурту[ред. | ред. код]
Поточні[ред. | ред. код]
- Джеймс Джонстон — вокал, гітара, клавішні
- Террі Едвардс — саксофон, клавішні, гітара
- Ян Уайт — ударні
- Лео Куруніс — бас-гітара
Минулі[ред. | ред. код]
- Макс Дешарне — барабани
- Джо Байфілд — маракаси
- Майк Деланян — бас-гітара
- Джеремі Коттінгем — бас-гітара[11]
- Саймон Вінг — бас-гітара
- Нік Комб — ударні
- Гері Бонніфейс — маракаси[3]
- Рей Дікіті — саксофон
Дискографія[ред. | ред. код]
Студійні альбоми[ред. | ред. код]
- You, the Night … and the Music (1992), Clawfist/Rykodisc
- From the Heart of Town (1993), Clawfist/Sire (UK No. 67)[16]
- In the Long Still Night (1996), City Slang
- Black Milk (1999), FM
- Fire Music (2002), Sweet Nothing
- The Rotten Mile (2007), Fred Ltd.
- The Road Gets Darker from Here (2012), Clouds Hill
- The Soul Of The Hour (2014), Clouds Hill
Компіляції тощо[ред. | ред. код]
- Tonite… the Singles Bar (1991), Clawfist/Rykodisc
- Clawfist — The Peel Sessions (1992), Strange Fruit/Dutch East India (split with Breed)
- Dora Suarez (1993), Clawfist
- Bear Me Away: An Anthology of Rare Recordings 1992-2002 (2003), Sweet Nothing
- Live At Klub 007 (2008), Sartorial — live album recorded on 12 March 2008 in Prague at klub 007 by the crew of the Prague independent radio station Radio 1
Сингли/Мініальбоми[ред. | ред. код]
- «Snakepit» (1988), Gallon Drunk
- «Ruby» (1990), Clawfist
- «Draggin' Along» (1991), Clawfist
- «The Last Gasp» (1991), Clawfist
- «Some Fool's Mess» (1991), Clawfist
- «Bedlam» (1992), Clawfist
- Live at the Madison Square Gardens, 18 September 1992 (1992), Clawfist (Limited Promo)
- «You Should Be Ashamed» (1993), Clawfist
- Savage Soundtracks for Swinging Lovers EP (1993), Blue Eyed Dog (with Barry Adamson)
- Traitor's Gate EP (1995), Gallon Drunk
- «Two Clear Eyes» (1996), City Slang
- «To Love Somebody» (1997), City Slang
- «Hurricane» (1998), Itchy Teeth (12"/CDS released under the name J.J. Stone, featuring Johnson, White, and Edwards)
- «Blood Is Red» (2000), FM
- «Things Will Change» (2001), Sweet Nothing
- «Grand Union Canal» (2007), Fred Label
- «Bad Servant» (2008), Fred Label
- «You Made Me» (2012), Clouds Hill
- «A Thousand Years» (2012), Clouds Hill
- Live at Clouds Hill EP (2013), Clouds Hill
- «The Dumb Room» (2014), Clouds Hill
Відео[ред. | ред. код]
- One For The Ladies (live) (1992), Cherry Red
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bottomley, Charles «Gallon Drunk» in Buckley, Peter (ed.) (2004) The Rough Guide to Rock, Rough Guides, ISBN 978-1843531050, p. 410
- ↑ Gallon Drunk – Biography. 21 December 2008. Архів оригіналу за 21 December 2008. Процитовано 11 October 2019.
- ↑ а б в г д е ж Strong, Martin C. (2003) The Great Indie Discography, Canongate, ISBN 1-84195-335-0, pp. 755–6
- ↑ Anderson, Lydia «Gallon Drunk», Trouser Press. Retrieved 14 January 2014
- ↑ а б в г Prato, Greg «Gallon Drunk Biography», Allmusic. Retrieved 14 January 2014
- ↑ Bret, David (2006) Morrissey: Scandal and Passion, Robson Books Ltd, ISBN 978-1861059680, p. 191
- ↑ Unsworth, Cathi (ed.) (2006) London Noir, Serpent's Tail, ISBN 978-1852429300
- ↑ Hardeman, Simon (2007) «Gallon Drunk, The Spitz, London», The Independent, 10 April 2007.
- ↑ Jacques, Adam (2009) «How We Met: Spider Stacey & Max Decharne», The Independent on Sunday, 29 November 2009.
- ↑ Nicholls, Steve (2000) «Gallon Drunk Delights», Birmingham Evening Mail, 21 March 2000.
- ↑ а б Longley, Martin (2000) «Arts & Entertainment: Lining Up Drunk for Some Firkin Aural Devastation; Gallon Drunk's 'Governing Force' James Johnston Tells All to Martin Longley», Birmingham Post, 15 March 2000.
- ↑ Martin, Gavin (2007) «Gallon Drunk — The Rotten Mile», Daily Mirror, 19 October 2007.
- ↑ Sinker, Mark (1994) «Rock», The Independent, 6 February 1994.
- ↑ а б Hanks, Robert (1994) «Pop», The Independent, 10 February 1994.
- ↑ Longley, Martin (2003) «Culture: Review: Festival climax out to Lunch; Lydia Lunch/Blacktronica The Door, Birmingham Repertory Theatre The Custard Factory, Digbeth.», Birmingham Post, 9 June 2003.
- ↑ Strong, Martin C. (1999). The Great Alternative & Indie Discography. Canongate. ISBN 0-86241-913-1.