Learjet 35
| Learjet 35/36 | |
|---|---|
_(2).jpg) Learjet 35 | |
| Тип | Бізнес-джет |
| Розробник |
 Learjet |
| Виробник |
Learjet |
| Перший політ | 22 серпня 1973 |
| Початок експлуатації | 1973 |
| Статус | експлуатуються |
| Роки виробництва | 1973 — 1994 |
| Варіанти | Learjet 25 |
|
| |
 Learjet 35 у Вікісховищі | |
Learjet 35 і Learjet 36 — реактивний адміністративний літак виробництва компанії Learjet бізнес-класу (версії Learjet 35 і Learjet 36) і військово-транспортний літак ВПС США С-21А.
Розробка. Конструкція літака[ред. | ред. код]
Літак оснащений двома турбовентиляторними двигунами Garrett TFE731. Кабіна літака може вміщати 6-8 пасажирів. У версії Learjet 36 літак має скорочений пасажирський салон для розміщення в хвостовій частині фюзеляжу додаткових паливних баків.
Двигуни встановлені в гондолах по боках хвостової частини фюзеляжу. Крила комплектуються одне-щілинними закрилками. Крилові паливні баки розміщені в закінцівках крила, що відрізняє дизайн літака від інших літальних апаратів.
Літак розроблений на базі Learjet 25BGF (де «GF» означає Garrett Fan) з установкою нових двигунів Garrett TFE731. В результаті була збільшена потужність двигунів і знижений шум. Нова модель отримала найменування Learjet 35. Перший політ літак виконав у травні 1971 року.
Історія експлуатації[ред. | ред. код]
У 1976 році американський професійний гравець у гольф Арнольд Палмер на літаку Learjet 36 виконав Навколосвітню подорож в 36990 км (22894 милі) за 57 годин 25 хвилин 42 секунди[1].
Станом на січень 2007 року Національна рада з безпеки на транспорті США заявила про 19 катастроф літаків Learjet 35/35А і дві Learjet 36/36A[2].
Модифікації[ред. | ред. код]
Learjet 35[ред. | ред. код]
Базова модель, оснащена двома двигунами TFE731-2-2А, на 13 сантиметрів довше за свого попередника, моделі 25. Перший політ дослідний зразок здійснив 22 серпня 1973 року. Сертифікований Федеральним управлінням цивільної авіації США в липні 1974 року. Він може перевозити до восьми пасажирів. Випущено 64 примірники під символом 35s.
- Learjet 35A
Модель 35А — модернізована модель Learjet 35 з двигунами TFE731-2-2В та збільшенням дальності до 4488 км (2789 миль). Введений в експлуатацію в 1976 році, замінивши Learjet 35. До 1993 році випущено більш як 600 Learjet 35as
Learjet 36[ред. | ред. код]
- Модель 36 — ідентична 35. Відрізняється великим фюзеляжним паливним баком, збільшуючи дальність на 800 км (500 миль), зменшенням довжини пасажирського салону на 46 см (18 дюймів). Сертифікований в липні 1974 року.
- Learjet 36A
- Як і 35А отримала модернізовані двигуни й більшу максимальну злітну вагу. Сертифікований в 1976 році, замінивши версію 36.
Військові версії[ред. | ред. код]
- C-21A
- C-21А — військова версія learjet 35А із салоном для восьми пасажирів 1,26 м3 вантажу. Можливе використання в санітарних цілях і для перевезення поранених і вбитих. Постачання З-21А до війська почалися у квітні 1984 року і завершили у жовтні 1985 року.
- EC-21A
- Навчальна версія для радіоелектронної боротьби на базі Learjet 35A.
- PC-21A
- Версія для морського патрулювання та боротьби з підводними човнами на базі Learjet 35A. Оснащена пошуковим радаром, тепловізором, інфрачервоним сканером, телебаченням високої роздільності, підвісками під крилом для підвісних контейнерів вагою до 454 кг.
- RC-21A
- Розвідувальний варіант літака Learjet 35А. Оснащений камерами кругового огляду з великою дальністю перегляду, боковим оглядом із синтезованою апертурою, системою відеоспостереження.
- U-36
- Варіант Learjet 35А для Морських сил самооборони Японії. На цих літаках літає пілотажна група.
- R-21A
- Розвідувальний варіант літака Learjet 35А. Оснащений камерами кругового огляду з великою дальністю перегляду, системою відеоспостереження.
- U-21A
- Вантажно-пасажирський навчально-тренувальний варіант літака Learjet 36а, спочатку відомий як U-36A1. Оснащений тренажером ГСН ракети на додаток до радіолокації, авіонікою, приладами стрільби за оцінкою навчання, ежекторними пілонами, спеціальними системами зв'язку, системою постановки перешкод. Чотири літаки збудовані для Морських сил самооборони Японії. Модифікація U-36A1 і U-36 була проведена компанією Shin Meiwa Industry co., Ltd. (SMIC) на своєму заводі Tokushima.
Експлуатанти[ред. | ред. код]
Цивільні[ред. | ред. код]
використовується більш ніж в 35 країнах світу.
Військові[ред. | ред. код]
- Військово-повітряні сили Аргентини — Learjet 35s (на грудень 2015 р.)[3].
- Військово-повітряні сили Болівії
- Військово-повітряні сили Бразилії — 6 літаків (на грудень 2015 р.)[4]
- Військово-повітряні сили Чилі — 2 літаки (на грудень 2015 р.)[5]
- Військово-повітряні сили Фінляндії — 3 літаки (на грудень 2015 р.)[6]
- Морські сили самооборони Японії — 4 літаки Learjet 36 (на грудень 2015 р.)[7]
- Військово-повітряні сили Мексики
- Військово-повітряні сили Намібії
- Військово-повітряні сили Перу — один Learjet 36 (на грудень 2015 р.)[8]
.svg){kind=small}
- Військово-повітряні сили Швейцарії
- Військово-морські сили Об'єднаних Арабських Еміратів
- Королівські військово-повітряні сили Таїланду
Льотно-технічні характеристики (Learjet 36A)[ред. | ред. код]
 | Цей розділ статті ще не написано. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Arnold Palmer. Social Media Wall (Английский) . Arnold Palmer Design Company. 13 серпня 2016. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 13 серпня 2016.
- ↑ NTSB database query. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007. Процитовано 20 липня 2017.
- ↑ Hoyle Flight International 8-14 December 2015, p. 32.
- ↑ Hoyle Flight International 8-14 December 2015, p. 34.
- ↑ Hoyle Flight International 8-14 December 2015, p. 35.
- ↑ Hoyle Flight International 8-14 December 2015, p. 37.
- ↑ Hoyle Flight International 8-14 December 2015, p. 41.
- ↑ Hoyle Flight International 8-14 December 2015, p. 45.
Джерела[ред. | ред. код]
- Taylor, Michael J. H. Brassey's World Aircraft & Systems Directory 1999/2000. London:Brassey's, 1999. ISBN 1-85753-245-7.
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||