Sikorsky S-61

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
S-61L/S-61N
Sikorsky S-61N Mk.II.jpg
Вертоліт S-61N Mk.II компанії Sociedad de Salvamento y Seguridad Marítima
Призначення середній транспортно-пасажирський вертоліт
Походження  США
Виробник Sikorsky Aircraft
Перший політ 11 березня 1959
Дата прийняття на службу вересень 1961
Статус На службі
Основні користувачі CHC Helicopter
Bristow Helicopters
AAR Airlift
Кількість 119[1]
Попередня модель Sikorsky SH-3 Sea King
Вертоліт компанії Canadian Helicopters Sikorsky S-61L на базі Колд-Лейк у 1992
Вертоліт компанії Bristow Helicopters S-61N працює за зверненням берегової охорони Великої Британії
Вертоліт компанії Carson Helicopters Fire King працює на пожежі 2007 WSA Lightning Complex.
HeliJet's S-61N у Ванкуверському міжнародному аеропорту
Вертоліт S-61N ірландської берегової охорони у 2012
Вертоліт компанії Coulson Aircranes S61N гасить пожежу в Австралії.

Sikorsky S-61L та S-61N цивільні варіанти успішного вертольота SH-3 Sea King. Це два вертольоти, які найчастіше використовують на авіалініях та у нафтовидобувній промисловості.[1]

Проектування і розробка[ред. | ред. код]

У вересні 1957 Сікорський отримав контракт ВМС США на виробництво амфібійного мисливця за субмаринами, який здатний знаходити і знищувати субмарини.[1] Прототип XHSS-2 Sea King піднявся у повітря 11 березня 1959. Серійне виробництво HSS-2 (пізніше SH-3A) було розпочато у вересні 1961, спочатку вертоліт мав два турбовальних двигуна потужністю 930 кВт (1250 к.с.) General Electric T58-GE-8B.

Сікорський був готовий швидко випускати цивільну модель вертольота Sea King.[1] S-61L вперше піднявся у повітря 2 листопада 1961 і був на 1,30 м довший ніж HSS-2 щоб нести значне навантаження ваги або пасажирів. Початкова машина S-61L мала два турбовальних двигуна потужністю 1350 к.с. (1005 кВт) GE CT58-140, цивільна версія T58. S-61L має модифіковане  шасі без плавучих стабілізаторів.

Першим цивільним оператором, який почав використовувати S-61, стали Los Angeles Airways[2] представивши його 11 березня 1962, за ціною $650,000 за машину.[3]

7 серпня 1962 вперше піднявся у повітря S-61N.[1] Машина загалом схожа на S-61L, але ця версія була оптимізована для роботи над водою, загалом у нафтовидобувній промисловості, отримавши поплавці від SH-3. Обидва S-61L та S-61N були оновлені до стандарту Mk II зі встановленням більш потужніших двигунів CT58-110, що дало покращення для роботи на великій висоті, зменшення вібрації і інші покращення деталей.

Payloader, урізана версія, що використовувалася як кран, стала третьою цивільною версією S-61.[1] Payloader має фіксоване шасі версії S-61L, але вага порожньої машини була менша на 910 кг ніж стандарт S-61N.

Carson Helicopters стала першою компанією, яка скоротила комерційну версію S-61. Фюзеляж було скорочено на 1,30 м для збільшення продуктивності одного двигуна і зовнішнього навантаження.[4]

Унікальні версія S-61 Shortsky переробка S-61L і S-61N компанією Helipro International.[1] VIH Logging став першим замовником переробки HeliPro Shortsky, яка вперше піднялася в повітря у лютому 1996.

Одна з модифікацій S-61 має композитні лопаті несного гвинта Carson. Ці лопаті замінили оригінальні металеві лопаті Сікорського, які були схильні до втоми. Композитні лопаті несного гвинта Carson допомогли модифікувати вертоліт для перевезення додаткових 907 кг навантаження, збільшення швидкості на 28 км/год і збільшення дальності до 113 км.[4]

Останньою версією вертольоту є модернізована S-61T. Державний департамент США підписав договір на 110 модернізованих вертольотів S-61T для перевезення вантажів і пасажирів по всьому світу. Перші два модернізовані вертольоти S-61 будуть виконувати завдання з підтримки посольства США у Афганістані.[5]

Варіанти[ред. | ред. код]

S-61L
Не амфібійна цивільна транспортна версія. Він може вміщувати до 30 пасажирів[6]
S-61L Mk II
Покращена версія вертольоту S-61L, яка обладнана вантажними контейнерами.[7]
S-61N
Амфібійна цивільна транспорта версія.[6]
S-61N Mk II
Покращена версія вертольоту S-61N.[7]
S-61NM
Модель L у конфігурації N.[8]
S-61T Triton
S-61 модернізоване оновлення Sikorsky і Carson; Оновлення включали нові композитні лопаті несного гвинта, повна переробка структури планера, переробка стулчастої головки гвинта на не стулчасту, нові модульні проводи, нова авіоніка скляної кабіни Cobham; початкові моделі було перероблено на S-61N[9]

Оператори[ред. | ред. код]

Канада Канада
  • CHC Helicopter[10]
  • Cougar Helicopters[11]
  • Coulson Aircrane[12]
Ґренландія Ґренландія
Ліван Ліван
  • Lebanese Air Force[14]
Велика Британія Велика Британія
  • Bristow Helicopters[15]

Flag of the United States.svg США

Колишні оператори[ред. | ред. код]

Канада Канада
  • Берегова охорона Канади[22]
  • Helijet
Ірландія Ірландія
Нідерланди Нідерланди
Пакистан Пакистан
  • Pakistan International Airlines[27]
Велика Британія Велика Британія
  • British Airways Helicopters[28]
  • British International Helicopters[29]
  • Берегова охорона Її Величності[30]
Flag of the United States.svg США
  • Los Angeles Airways[31]
  • New York Airways[32]
  • San Francisco і Oakland Helicopter Airlines[33]

Відомі нещасні випадки[ред. | ред. код]

N300Y, прототип Los Angeles Airways вертольоту Сікорського S-61L, який злітає з вертодрому Діснейленду
OY-HAI, S-61N на вертодромі Нуук перед своїм фатальним вильотом 25 жовтня 1973
  • Pakistan International Airlines Рейс 17  Sikorsky S-61, який розбився 2 лютого 1966 на місцевій авіалінії під час польоту в Східному Пакистані. Кількість жертв становила 23 людини, один вижив.
  • 22 травня 1968, Los Angeles Airways Рейс 841 розбився поблизу Парамаунт, Каліфорнія, загинуло 23 особи. Вертоліт, який розбився, N303Y, серійний номер 61060, став вертоліт Sikorsky S-61L на шляху від Міжнародного аеропорту Лос-Анджелес  вертодрому Діснейленд у Анахаймі, Каліфорнія.
  • 14 серпня 1968, Los Angeles Airways Рейс 417 розбився у Комптоні, Каліфорніяa, на шляху до вертодрому Діснейленд у Анахеймі, Каліфорнія від Міжнародного аеропорту Лос-Анджелес, кількість жертв становила 21 людину. Вертоліт, який розбився, N300Y, серійний номер 61031, був прототипом Sikorsky S-61L.[34]
  • 25 жовтня 1973, Greenlandair S-61N, OY-HAI "Akigssek" ("Grouse") розбився у 40 км південніше Нуука, кількість жертв становила 15 осіб. Він був на шляху до Пааміуту з Нууку. Такий саме вертоліт зробив аварійну посадку у фьорді Кангерлуссуак 2 роками раніше, через загоряння обох двигунів, через лід у двигунах.[35]
  • 10 травня 1974 вертоліт KLM Noordzee Helikopters S-61N PH-NZC розбився на шляху до нафтовидобувної платформи у Північному морі. Загинули 2 члени екіпажу і 4 пасажири. Можливою причиною аварії є поломка одної з 5 лопатей несного гвинта через втому металу. Внаслідок дисбалансу відбувся збій двигуна, що призвело до пожежі. Не керований вертоліт впав у поду, перекинувся і затонув. Розслідування виявило, що тріщина через втому металу поширилася швидко, менш ніж за 4 години. Лопаті гвинта піддавали тиску в 69 кПа газоподібним азотом щоб визначити початок втоми металу, але втрати тиску не було визначено під час перевірки перед польотом. В результату було запропоновано зменшити інтервал перевірок[36] Вертоліт було піднято з дна Північного моря. Його відремонтували і зараз він під номером N87580 літає у США.[37]
  • 16 травня 1977, комерційний вертоліт New York Airways S-61-L, N619PA, перекинувся на правий борт на верхівці будинку Pan Am при посадці пасажирів. У інциденті загинуло чотири пасажири і одна жінка на вулиці. 17 пасажирів і три члени екіпажи зазнали травм.[38] Через втому металу зламалася стійка шасі, що призвело до перекидання вертольоту. Через інцидент було закрито посадковий майданчик на будинку MetLife.[39] Уламки вертольоту було розібрано і спущено вниз за допомогою вантажних ліфтів. Планер відвезли до Кейп-Тауну, Південна Африка, де його переробили, сертифікували і повернули на службу як перший S61 корабельної служби Західного Кейпу компанії "Court Helicopter", яка пізніше об'єдналася з CHC.[40]
  • 16 липня 1983 комерційний вертоліт British Airways Helicopters S-61 G-BEON розбився у південній частині Кельтського моря, у Атлантичному океані, на шляху з Пензасу до острову Сен-Меріс у густому тумані. В живих залишилося лише 6 з 26 людей. Це викликало перегляд по відношенню до безпеки вертольотів і було найбільшою катастрофою цивільного вертольота у Великій Британії до 1986.
  • 20 березня 1985, вертоліт Okanagan Helicopters S-61N (C-GOKZ) сів у Атлантичний океан біля Овлс-Хед, Нова Шотландія. Вертоліт прямував з MODU Sedco 709 на узбережжі Нової Шотландії до міжнародного аеропорту в Галіфаксі коли з коробки передач витекла трансмісійна рідина. На борту було 15 пасажирів і 2 члени екіпажу. Під час приводнення втрат не було, але декілька пасажирів страждали від гіпотермії. У результаті інциденту було покращено температурний захист у транспортних костюмах для берегових робітників на східному узбережжі Канади.
  • 12 липня 1988 вертоліт British International Helicopters S-61N сів на воду в Північному морі, жертв не було.
  • 25 липня 1990 вертоліт British International Helicopters Sikorsky S-61 реєстраційна назва 'G-BEWL' з аеропорту Самбург розбився на шляху до нафтової платформи Brent Spar при спробі посадки. Вертоліт упав у Північне море, шість з 13 пасажирів і членів екіпажу загинули.[41]
  • 8 липня 2006, рятувально-пошуковий вертоліт Sociedad de Salvamento y Seguridad Marítima S-61N Mk.II, впав у Атлантичний океан при перельоті з Тенерифе до Ла-Пальма. Усі шість людей на борту загинули.
  • 5 серпня 2008, два пілота і сім пожежників, які прямували на пожежу в Iron Complex у каліфорнійському національному лісі Шаста-Трініті, загинули коли вертоліт Carson Helicopters S-61N N612AZ розбився при зльоті. З 13 осіб вижили лише один пілот і три пожежники з травмами різних ступеней складності. НРБТ виявило, що можливими причинами катастрофи могли бути такі дії Carson Helicopters: 1) навмисне заниження ваги порожнього вертольота, 2) переробка таблиці доступної потужності для збільшення вантажопідйомності і 3) використання незатверджених специфікацій перевищення мінімального крутного моменту в розрахунках продуктивності, які, в сукупності, призвели до того, що пілоти, спиралися на розрахунки продуктивності, зі значно завищеною вантажопідйомністю і без достатнього запасу продуктивності для успішного зльоту; а також недостатній контроль з боку лісової служби США і Федерального управління цивільної авіації. Через це льотний екіпаж був нездатний врахувати той факт, що вертоліт наблизився до своєї максимальної продуктивності. Крім того на загибель людей вплинули, інтенсивний вогонь, який почався через виток палива з паливних баків при ударі, які не мали захисту від удару, відрив від підлоги кабіни і використання невідповідного механізму вивільнення з сидінь.[42][43][44][джерело?][джерело?]

Льотно-технічні характеристики (S-61N Mk II)[ред. | ред. код]

Orthographically projected diagram

Джерело: International Directiory of Civil Aircraft[1]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 2 пілоти
  • Пасажиромісткість: до 30 пасажирів
  • Довжина: 17,96 м
  • Висота: 5,32 м
  • Діаметр несного гвинта: 18,9 м


Льотні характеристики

  • Крейсерська швидкість: 222 км/год
  • Практична дальність: 833 км
  • Практична висота польоту: 3810 м
  • Швидкопідйомність: 400—670 м/хв



Див. також[ред. | ред. код]

Схожі розробки

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Frawley, Gerard: The International Directory of Civil Aircraft, 2003–2004, p. 194.
  2. Apostolo, G. "Sikorsky S-61".
  3. "The Self-Supporting Helicopter" Time Magazine December 26, 1960
  4. а б Carson Helicopters (2009). About Carson Helicopters. Процитовано 2009-01-12. 
  5. Press Releases: U.S. State Department Accepts Modernized S-61TM Helicopters for Use in Afghanistan
  6. а б VTOL AIRCRAFT 1967 pg. 712. Flightglobal Insight. 2015. Процитовано 4 January 2015. 
  7. а б CIVIL V/STOL 1971 pg. 162. Flightglobal Insight. 2015. Процитовано 4 January 2015. 
  8. Airworthiness Directives Sikorsky Models S-61L, S-61N, and S-61NM. faa.gov. Процитовано 12 January 2015. 
  9. Reed Business Information Limited. HELI-EXPO: Sikorsky S-61T gains new life in State Department program. Flight Global. Процитовано 4 January 2015. 
  10. CHC Helicopter fleet. chc.ca. Процитовано 17 March 2013. 
  11. Cougar Helicopters. cougar.ca. Процитовано 17 March 2013. 
  12. Coulson Aircrane Ltd
  13. Air Greenland fleet. airgreenland.com. Процитовано 17 March 2013. 
  14. World Air Forces 2013. Flightglobal Insight. 2013. Процитовано 17 March 2013. 
  15. Bristow Helicopters fleet. bristowgroup.com. Процитовано 17 March 2013. 
  16. DOD Contracts Keep U.S. Helicopter Operators Busy in Afghanistan. ainonline.com. Процитовано 4 June 2013. 
  17. Carson Helicopters Home page. carsonhelicopters.com. Процитовано 17 March 2013. 
  18. Former employees of Carson Helicopters indicted over fatal Iron 44 Fire crash. wildfiretoday.com. Процитовано 17 March 2013. 
  19. Croman Corporation Heavy Lift Svc. croman.net. Процитовано 17 March 2013. 
  20. Helicopter Transport Services Aircraft. htshelicopters.com. Процитовано 17 March 2013. 
  21. Press Releases – U.S. State Department Accepts Modernized S-61TM Helicopters for Use in Afghanistan
  22. Coast Guard S-61 being retired from duty in Prince Rupert. helihub.com. Процитовано 20 March 2013. 
  23. End Of An Era As Irish Coast Guard's Last S61 Retires. afloat.ie. Процитовано 12 December 2013. 
  24. Garda Cósta na hÉireann S-61. Процитовано 17 March 2013. 
  25. KLM / Era Helicopters history. erahelicopters.com. Процитовано 20 March 2013. 
  26. KLM-Noordzee Helikopters S-61N. Demand media. Процитовано 20 March 2013. 
  27. World Helicopter Market 1967 pg. 63. flightglobal.com. Процитовано 4 February 2016. 
  28. British Airways Helicopters. Процитовано 17 March 2013. 
  29. British International Helicopters S-61. Процитовано 17 March 2013. 
  30. HM Coastguard S-61N. Процитовано 17 March 2013. 
  31. Flight Int’l 1969 Pg. 581. flightglobal.com. Процитовано 17 March 2013. 
  32. York Airways New York Airways. flightglobal.com. Процитовано 17 March 2013. 
  33. World Helicopter Market 1968 pg. 57. flightglobal.com. Процитовано 5 February 2016. 
  34. Aircraft Accident Report.
  35. Arktisk dokumentarkiv. arktiskleksikon.dk. Процитовано 4 January 2015. 
  36. 1974. hdekker.info. Процитовано 4 January 2015. 
  37. Harro Ranter. ASN Aircraft accident 10-MAY-1974 Sikorsky S-61N PH-NZC. aviation-safety.net. Процитовано 4 January 2015. 
  38. UPI.
  39. Schneider, Daniel B. "F.Y.I.", July 25, 1999.
  40. Epstein, Curt.
  41. UK Air Accidents Investigation Branch, Department of Transport, Report on the Accident to Sikorsky S-61N G-BEWL at Brent Spar, East Shetland Basin on 25 July 1990, retrieved 4 January 2014
  42. ircraft Accident Report Crash During Takeoff of Carson Helicopters, Inc., Firefighting Helicopter Under Contract to the U.S. Forest Service, Sikorsky S-61N, N612AZ Near Weaverville, California August 5, 2008 NTSB/AAR-10/06
  43. USFA Fatality Notice. United States Fire Administration. 2008-08-06. Процитовано 2008-08-11. 
  44. FAA/NTSB Investigations. Los Angeles Injury Law Firm (See post #4 titled "Nine Firefighters Believed Dead After Helicopter Crash in California"). 2008-08-06. Процитовано 2009-02-03. 

Посилання[ред. | ред. код]