Musica Petropolitana
Musica Petropolitana — латинська назва ансамблю старовинної музики з міста Санкт-Петербург. Ансамбль спеціалізується на придворній музиці 18 століття.
Музична традиція в Петербурзі[ред. | ред. код]
Звертання до документів початку 18 століття виявило цікаву особливість — важко знайти свідоцтва про архітекторів, художників, декораторів. Однак, в ту важку і трагічну добу досить часто в записах згадували музикантів. Ремесло, віднесене до насолод, музика сприймалася надзвичайною розкішшю. Вже у 1703 році Олександр Меншиков, що отримав посаду коменданта Шліссельбургу, виписав до себе у фортецю заморські екіпажі з Архангельська, а від багатого Григорія Строганова — органіста Афоню. В травні 1703 року закладено Санкт-Петербург. Практично тоді ж почала закладатися музична традиція міста. Петровські канти — її початкова сторінка.
Примітивна музика петровської доби вже не задовольняла нащадків. Імператриця Анна Іванівна збирає новини про музикантів в Італії. Звістка про уславлену оперну трупу Франческо Арайї спонукала імператрицю виписати композитора разом з трупою, музикантами і навіть театральним художником в Петербург. Так заклалася тривала традиція запрошення європейських музикантів в нову російську столицю. Відомим центом музичної культури міста десятиліттями був Ермітажний театр. Вона не припиниться і в 19 столітті, а серед артистів-візитерів у Петербург -
Створення ансамблю[ред. | ред. код]
Ансамбль створено у 1990 році. Його попередником був колектив з назвою " Musica Antiqua St. Petersburg ". Засновники запропонували звернутися до творів придворних композиторів, іноземних і російських, а також до творів доби бароко інших музикантів. "Індивідуальне обличчя " ансамблю створюють якраз твори митців, пов'язаних зі столицею колишньої Російської імперії.
Репертуар[ред. | ред. код]
Ансамбль має специфічний репертуар, що базується на творах композиторів, які працювали при російському імператорському дворі 18 століття. Але серед композиторів, твори яких грає ансамбль, є й митці з інших країн. Перелік композиторів може зацікавити і студента з консерваторії, і музикознавця, історика мистецтва, і прихильника старовинної музики, бо серед них уславлені і маловідомі.
- Арканджело Кореллі (1653—1713)
- Джузеппе Сарті (1729—1802)
- Бальдассаре Ґалуппі (1706—1785)
- Доменіко Чімароза (1749—1801)
- Вінченцо Манфредіні (1737—1799)
- Березовський Максим Созонтович (1745—1777)
- Хандошко Іван Євстафійович (1747—1804)
- Козловський Осип Антонович (1757—1831)
- Джованні Паїзієлло (1740—1816)
- Антоніо Вівальді (1678—1741)
- Йоганн Себастьян Бах (1685—1750) та його сини
- Нікола Порпора (1686—1768)
- Генріх Ігнац Франц фон Бібер (1644—1704)
Композитори, пов'язані з Петербургом[ред. | ред. код]
-
Франческо Арайя -
Джузеппе Сарті -
Джованні Паїзієлло
.jpg)
Архівні скарби Петербурга[ред. | ред. код]
Недовга в порівнянні з Флоренцією чи Львовом історія міста не завадила мати багатіархіви і бібліотеки, в тому числі бібліотеки музичні. Ноти опер і концертів, написані в місті чи виписані з-за кордону, роками осідали в Імператорській Публічній бібліотеці (нині Російська національна бібліотека). Саме сюди передали манускрипти приватної бібліотеки князів Юсупових (Юсуповський палац у Санкт-Петербурзі століттями мав власний театр для музичних потреб князівського двору).
А в місті діють ще й музичні архіви і бібліотеки Консерваторії, Театрального інституту, Інституту історії мистецтв, філармонії. Знайти музичні скарби для розширення репертуару було і є де.
Склад ансамблю[ред. | ред. код]
- Сергій Фильченко (скрипка)
- Дмитро Синьковський (скрипка)
- Ірина Шнеєрова (клавесин)
- Дмитро Соколов (віолончель)
Посилання. Ресурси інтернету[ред. | ред. код]
- https://web.archive.org/web/20120511193931/http://www.lgz.ru/article/4617/ статья в «Литературной газете» об ансамбле
- https://archive.today/20120803171308/http://www.kultura-portal.ru/tree_new/cultpaper/article.jsp?number=121&rubric_id=207&crubric_id=100442&pub_id=363630 статья в газете «Культура»