Йоганн Штраус (син)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганн Баптист Штраус
нім. Johann Strauss II
Johann Strauss II.jpg
Ім'я при народженні нім. Johann Baptist Strauss
Народився 25 жовтня 1825(1825-10-25)
Відень
Помер 3 червня 1899(1899-06-03) (73 роки)
Відень
·pleuropneumoniad[1]
Поховання
Країна Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Діяльність композитор
Галузь композитор
Вчителі Franz Amond і Joseph Drechslerd
Відомі учні Johann Resch‏d[2]
Знання мов німецька
Роки активності з 1844
Жанр опера, класична музика, оперета, популярна музика і Інструментальна музика
Magnum opus The Gypsy Barond, Кажан (оперета) і На прекрасному блакитному Дунаї
Рід Штрауси
Батько Йоганн Штраус I
Брати, сестри Йозеф Штраус і Едуард Штраус
У шлюбі з Henrietta Treffzd, Adele Straussd і Angelika Straussd[3]
Автограф Johann Strauss II signature.jpg
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Офіцер ордена Корони Італії
IMDb ID 0006310

Йо́ганн Бапти́ст Штра́ус ІІ (нім. Johann Baptist Strauss; 25 жовтня 1825 — 3 червня 1899) — австрійський композитор, скрипаль, диригент. Старший син Йоганна Штрауса старшого.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 жовтня 1825 у Відні. У 1844 році організував власний концертний ансамбль, що потім переріс в оркестр і незабаром приніс популярність Штраусу-диригенту й композиторові. По смерті батька Штраус об'єднав його оркестр і свій й здійснив концертні поїздки по європейських містах; в 1856-65 роках й 1869 році бував у Російській імперії, керував літніми концертними сезонами в Павловську, де виконував твори західноєвропейських, російських композиторів і власну музику. У 1863-70 роках — диригент віденських придворних балів.

1870 року відмовився від роботи придворного диригування, що, однак, не завадило йому продовжувати гастролі з тріумфальним успіхом. У 1872 році Штраус гастролював у США, в 1872 й 1886 роках виступав у Москві й Петербурзі. У 1871 році Штраус написав свою першу оперету — «Індіго та 40 розбійників», а після успішної прем'єри третьої оперети Штрауса — «Кажан»[4], він здобув всесвітнє визнання як оперетний композитор.

Йозеф Штраус і Йоганнес Брамс у Відні

У 1862 році Йоганн Штраус одружився зі співачкою Етті Треффц (Henrietta Treffz[en]), яка вже мала до нього трьох дочок і чотирьох синів, що, однак не завадило їхньому шлюбу. Разом вони прожили до 1878 року, коли Етті Треффц померла. Вважають, що саме вона надихнула Штрауса до роботи в оперетному жанрі.

Другий шлюб Штрауса з актрисою Анжелікою Дітріх не був щасливим, що змусило композитора подати на розлучення. Відмова Римо-католицької церкви у розлученні змусила Штрауса перейти у протестантизм та змінити громадянство, у 1887 році він прийняв громадянство держави Саксен-Кобург-Готи. У серпні 1887 року Штраус одружився втретє з Адель Штраус, якій пізніше він присвятив популярний вальс «Адель».

У 1892 році Йоганн Штраус спробував себе в оперному жанрі, проте його єдина опера — «Лицар Пасман» (Ritter Pásmán) не набула популярності. У травні 1899 року він простудився на ранку в придворному театрі, де диригував увертюрою до «Кажана», почалося запалення легенів, яке стало для композитора фатальним. 30 червня 1899 року Штраус помер. Похований Йоганн Штраус на центральному цвинтарі Відня «Zentralfriedhof».

Творчість[ред. | ред. код]

Штраус — найвидатніший майстер віденського вальсу й віденської оперети. Написав близько 500 творів танцювальної музики (вальси, польки, мазурки у), які підняв на високий художній рівень. Опирався на традиції Франца Шуберта, Клода Вебера, І. Ланнера, а також свого батька (у тому числі розвинув форму 5-частинного вальсового циклу з інтродукцією і кодою), симфонізував вальс і додав йому індивідуальну образність. Романтична натхненність, мелодійна гнучкість і краса, опора на австрійський міський фольклор, практику побутового музикування обумовили популярність вальсів Штрауса «Прощання з Петербургом» (1858 рік), «Життя артиста», «На прекрасному блакитному Дунаї» (обидва — 1867 рік), «Казки Віденського лісу» (1868 рік), «Віденська кров» (1873 рік), «Весняні голоси» (1883 рік), «Імператорський вальс» (1890 рік) як в Австрії, так й в інших країнах.

Штраус почав писати оперети під впливом Жака Оффенбаха в 1870-х роках. Однак, на відміну від драматургично насиченої французької оперети, в опереті Штрауса панує стихія танцю (залучається головним чином вальс, а також чардаш, галоп, мазурка, кадриль, полька тощо). Вершини творчості Штрауса в цьому жанрі — «Кажан» (1874 рік), «Циганський барон» (1885 рік). Штраус вплинув на творчість Оскара Штрауса, Франца Легара, Імре Кальмана, а також Ріхарда Штрауса (опера «Кавалер троянди»). Музику Штрауса цінували його сучасники — Й. Брамс, М. А. Римський-Корсаков, П. І. Чайковський та інші.

Брати[ред. | ред. код]

  • Йозеф Штраус (18271870 роки) — автор популярних оркестрових п'єс; диригент в оркестрі Штраусів з 1853 року, з яким гастролював по європейських містах (у 1862 році — в Павловську).
  • Едуард Штраус (18351916 роки) — автор танцювальних творів; скрипаль і диригент в оркестрі Штраусів, з яким в 1865 й 1894 роках виступав з концертами в Петербурзі й Павловску; з 1870 року став спадкоємцем Йоганна Штрауса на посаді диригента віденських придворних балів.

Твори[ред. | ред. код]

Пам'ятник Й. Штраусу у Віденському міському парку
  • Комічна опера Лицар Пасман (1892, Відень);
  • балет Попелюшка (дороблений Й. Баєром, 1901, Берлін);
  • оперети (16)
    • Індіго і 40 розбійників (1871)
    • Римський карнавал (1873),
    • Кажан (1874),
    • Каліостро у Відні (1875),
    • Принц Мафусаїл (1877),
    • Жмурки (1878),
    • Мереживна хустка королеви (1880),
    • Весела війна (1881; усе — Відень),
    • Ніч у Венеції (1883, Берлін),
    • Циганський барон (1885),
    • Сімпліцій (1887),
    • Принцеса Нінетта (1893),
    • Яблучне свято (1894),
    • Маренка запашна (1895),
    • Богиня Розуму (1897; усе — Відень);
  • оркестрові —
    • вальси (близько 160)
      • Пісні кохання (1852),
      • Прощання з Петербургом (1858),
      • На прекрасному блакитному Дунаї (1867),
      • Життя артиста (1867),
      • Казки Віденського лісу (1868),
      • Вино, жінки та пісні (1869),
      • Тисяча і одна ніч (1871),
      • Віденська кров (1873),
      • Каліостро (1875),
      • Прекрасний травень (1877),
      • Троянди з півдня (1880),
      • Поцілунок (1881),
      • Весняні голоси (1883),
      • Лагуни (1883),
      • Віденські жінки (1886),
      • Імператорський вальс (1888) та інші;
    • польки (117),
    • кадрилі (понад 70),
    • галопи (32),
    • мазурки (31),
    • марші (43) та інші.

Переклади українською[ред. | ред. код]

Українська поетеса і перекладачка Тетяна Череп-Пероганич переклала з російської інструментальні твори Йоганна Штрауса для голосу «Блакитний Дунай» (слова невідомого автора), «Казки Віденського лісу» (слова С. Степанової) з концертно-камерного репертуару Євгенії Мірошниченко. Ці переклади увійшли до видання «Душа — се конвалія ніжна…», що вийшло друком в 2021[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://en.wikipedia.org/wiki/index.html?curid=133392
  2. Johann Resch‏
  3. https://www.br-klassik.de/themen/klassik-entdecken/johann-strauss-sohn-konvertiert-zoom-100.html
  4. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  5. Душа – се конвалія ніжна… / Автори-упорядники Орися Баланко і Віталій Фізер, поетичні переклади Тетяна Череп-Пероганич. — Житомир : Бук-друк, 2021. — 252 с. — ISMN 979-0-9007192-0-1.
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]