Nemosiinae

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nemosiinae
Танагрець масковий (Nemosia pileata)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Підродина: Nemosiinae
Bonaparte, 1854[1]
Роди
Посилання
Вікісховище: Nemosiinae
Віківиди: Nemosiinae

Nemosiinae (Танагричні) — підродина горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae), що включає 4 роди і 5 видів[2]. Представники цієї підродини поширені в Південній Америці, від Венесуели до північної Аргентини.

Опис[ред. | ред. код]

Представники підродини Nemosiinae мають яскраве, статево диморфне оперення. Ця група складається з, як видавалося раніше, розрізнених таксонів, взаємовідношення між якими протягом десятиліть кидали виклик орнітологам. Зокрема, це виражається в тому, що 3 з 4 родів підродини є монотиповими. Незважаючи на це, танагричним притаманні деякі спільні риси в оперенні. Зокрема, три види (Sericossypha albocristata, Compsothraupis loricata і Nemosia rourei) мають червону пляму на горлі, 4 види (S. albocristata, Cyanicterus cyanicterus, N. rourei і Nemosia pileata) мають блакитнувае забарвлення, S. albocristata і деякі особини N.rourei мають білу пляму на тімені. крім того, більшість видів підродини Nemosiinae зустрічаються великими моновидовими зграями[3].

Таксономія[ред. | ред. код]

До проведення молекулярно-філогенетичних досліджень споріденість між представниками підродини танагричних не передбачалася. Однак, дослідження 2013 і 2014 років підтвердили монофілітичність цієї підродини[4][3]. Вони показали, що S. albocristata і C. loricata є сестринськими видами, що ця пара є спорідненою з C. cyanicterus, а сформована ними клада є споріднена з родом Nemosia[3]. Науковці запропонували об'єднати ці 4 роди у відновлену підродину Nemosiinae, введену Шарлем Люсьєном Бонапартом у 1854 році під назвою Nemosieae, з Nemosia в якості типового роду.

Роди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bonaparte, C.L. Conspectus Systematis Ornithologiae // Annales des sciences naturelles. Zoologie. — 1854. — Вип. (4)1: 105–152. — ISSN 0150-9322.
  2. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 листопада 2022.
  3. а б в Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006.
  4. Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2013). Going to extremes: contrasting rates of diversification in a recent radiation of New World passerine birds. Systematic Biology. 62 (2): 298—320. doi:10.1093/sysbio/sys094. PMID 23229025.