Танагрець масковий
| Танагрець масковий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
,_S%C3%A3o_Domingos,_Goi%C3%A1s,_Brazil.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Nemosia pileata (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tanagra pileata | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тана́грець масковий[2] (Nemosia pileata) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 13 см, вага 14 г. У самців верхня частина голови чорна, яка контрастує ло білими лобом, горлом і шиєю. Спина і хвіст синювато-сірі, груди і живіт білуваті. Крила темно-сірі, відносно довгі. Очі яскраво-жовті, дзьоб чорний, біля основи сірий. У самиць чорна пляма на голові відсутня, спина світліша, нижня частина тіла маж світло-коричнюватий відтінок, райдужки блідо-жовті, дзьоб рожевуватий або жовтуватий.
Таксономія[ред. | ред. код]
Масковий танагрець був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)[3][4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Tanagra pileata у своїй праці «Planches Enluminées»[5]. Пізніше вид був переведений до роду Танагрець (Nemosia), введеного французьким орнітологом Луї Жаном П'єром В'єйо у 1816 році[6]. Масковий танагрець є типовим видом цього роду[7].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють шість підвиди:[8]
- N. p. hypoleuca Todd, 1916 — карибське узбережжя північної Колумбії і північної Венесуели;
- N. p. surinamensis Zimmer, JT, 1947 — Гаяна і Суринам;
- N. p. pileata (Boddaert, 1783) — північ Бразильської Амазонії (верхів'я Ріу-Бранку і нижня течія Ріу-Негру);
- N. p. interna Zimmer, JT, 1947 — північний схід французької Гвіани, Бразильська Амазонія і крайня північ Болівії;
- N. p. nana Berlepsch, 1912 — північний захід Перу і крайній захід Бразилії;
- N. p. caerulea (Wied-Neuwied, M, 1831) — від східної Болівії до Парагвая, східної і південної Бразилії і північної Аргентини.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Маскові танагреці мешкають в Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Перу, Болівії, Бразилії, Аргентині і Парагваї. Вони живуть на узліссях вологих рівнинних тропічних лісів, на галявинах, в галерейних лісах, в саванах, зокрема в серрадо і льяносі, в чагарникових заростях каатинги і в мангрових заростях. Зустрічаються поодинці або невеликими зграйками, на висоті до 500 м над рівнем моря, місцями на висоті до 1300 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться плодами, листям, бруньками. нектаром, а також комахами та іншими безхребетними.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Nemosia pileata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). La coiffe noire. Histoire Naturelle des Oiseaux. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 401—402.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Tangara à coiffe noire, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 720 Fig. 2.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 45, Number 720 Fig. 2.
- ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Élémentaire (фр.). Paris: Deterville/self. с. 32.
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 276.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 листопада 2022.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |