Крячок полінезійський
Крячок полінезійський | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Onychoprion lunatus (Peale, 1848) | ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
Onychoprion lunata (lapsus) Sterna lunata Peale, 1848 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Крячок полінезійський[2] (Onychoprion lunatus) — вид морських сивкоподібних птахів підродини крячкових (Sterninae) родини мартинових (Laridae). Поширений на островах Тихого океану.
Крячок полінезійський розмножується на островах тропічної частини Тихого океану. На північному кінці свого ареалу він гніздиться на північно-західних Гавайських островах (з найбільшою популяцією на острові Лисянського) та двох невеликих острівцях біля Оаху, на сході ареалу аж до островів Туамоту, з іншими колоніями на островах Товариства, островах Лайн, островах Фенікс, Маріанських островах та Американському Самоа. Є непідтверджені повідомлення про розмноження аж на південь до Фіджі та на схід до острова Пасхи. Мало що відомо про популяції за межами Гаваїв. Поза сезоном розмноження птахи з Гавайських островів летять на південь. Вважається, що птахи в інших частинах Тихого океану також є перелітними і розселяться аж до Папуа Нової Гвінеї, Філіппін і острова Пасхи.
Його довжина становить 35-36 см. Корона чорна і має білу надбрівну смугу, яка тягнеться над чолом у формі півмісяця. Має чорну лінію, яка тягнеться від куточка дзьоба до потилиці та перетинає очі. Щоки, горло, шия і нижня частина тіла білі. Спина, покриви та надхвістя сірі з легкими коричневими відтінками. Крила і хвіст сірі. Дзьоб і ноги чорні.
- ↑ BirdLife International (2018). Onychoprion lunatus: інформація на сайті МСОП (англ.) 19 березня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Bridge, E. S.; Jones, A. W. & Baker, A. J. (2005): A phylogenetic framework for the terns (Sternini) inferred from mtDNA sequences: implications for taxonomy and plumage evolution. Molecular Phylogenetics and Evolution 35: 459—469. PDF fulltext
- Mostello, C. S.; Palaia, N. A. & Clapp, B. (2000). Gray-backed Tern (Sterna lunata). In: Poole, A. & Gill, F. (eds.): The Birds of North America 525. The Birds of North America, Inc., Philadelphia, PA.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |