Oryctes
| Oryctes | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець Oryctes boas, Південна Африка
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Oryctes — рід пластинчатовусих жуків підродини (іноді виокремлюють у родину) жуків-носорогів. Рід об'єднує більше 40 видів комах середнього й великого розміру. Ці жуки поширені в Старому Світі, переважно в тропічних та субтропічних регіонах. Особливо багатою на жуків Oryctes є фауна субсахарської Африки та Мадагаскару. Серед видів роду є декілька шкідників сільського господарства, які пошкоджують плодові дерева, переважно тропічні.
Опис[ред. | ред. код]
Рід Oryctes належить до триби Oryctini, види якої відрізняються від близької триби Pentodonini [1] зубчастою або лопатеподібною верхівкою задньої гомілки.
Розміри жуків від середнього до великого. Тіло досить опукле, забарвлення від каштаново-брунатного до майже чорного. На лобі в самця розташований різного розміру ріг, у самиць натомість є невеликий горбок, у деяких видів - невеликий ріжок. Мандибули без зазубрин. Антени 10-членикові, 3 останні утворюють невелику булаву.[2]
На передньоспинці самця знаходяться горби чи вирости, під якими є вгин або ямка. У самиці повторюється подібна будова, але більш тонко, менш виразно. Надкрила гладенькі. Передні гомілки з трьома, рідше чотирма зубцями на зовнішньому краю. Задні гомілки з двома або трьома зубцями, іноді з лопатями. Кігтики прості та симетричні. Пропігідій зі стридуляційними борозенками.[2]
Таксономія[ред. | ред. код]
Рід вперше запропоновано німецьким ентомологом Йоганном Іллігером у його праці «Довідник жуків Пруссії» (нім. Verzeichniß der Käfer Preußens), яку було надруковано 1798 року. Цей рід було створено для європейського жука-носорога, якому Карл Лінней дав назву Scarabaeus nasicornis. Назву роду Іллігер запозичив з дав.-гр. όρύχτης, що значить «той, що копає».[1]
Типовим видом, таким чином є Oryctes nasicornis.[2]
Рід розділяють на 6 підродів:
- Oryctes
- Oryctes nasicornis (Linne, 1758)
- Oryctes prolixus Wollaston, 1864
- Eremoryctes Semenov et Medvedev, 1932
- Oryctes ata (Semenov et Medvedev, 1932)
- Rykanes Minck, 1916
- Oryctes erebus Burmeister, 1847
- Oryctes gracilis Prell, 1934
- Oryctes ohausi Minck, 1913
- Oryctes curvicornis Sternberg, 1910
- Oryctes latecavatus Fairmaire, 1891
- Oryctes capucinus Arrow, 1937
- Oryctes owariensis Beauvais, 1807
- Oryctes gigas Castelnau, 1840
- Oryctes rhinoceros (Linne, 1758)
- Oryctes nudicauda Arrow, 1910
- Oryctes gnu Mohnike, 1874
- Oryctes centaurus Sternberg, 1910
- Oryctes heros Endrodi, 1973
- Rykanoryctes Minck, 1916
- Oryctes elegans Prell, 1914
- Oryctes agamemnon Burmeister, 1847
- Oryctes richteri Petrovitz, 1958
- Oryctes sahariensis de Mire, 1960
Значення для людини[ред. | ред. код]
Перші відомі зображення жука роду Oryctes — це 10-сантиметрові теракотові фігурки з Криту часів мінойської культури. Деталі фігурок вказують на те, що митець добре відрізняв жуків цього роду від інших однорогих жуків (наприклад від копрів).[3] Жука-носорога зобразив на одній зі своїй гравюр 1590 року фламандський живописець Йоріс Хуфнагель[en].[4]
Декілька видів є шкідниками сільського господарства. Найнебезпечнішим для культурних пальмових дерев у Південній Азії є Oryctes rhinoceros, а у Північній Африці та на Близькому Сході фінікові пальми пошкоджує Oryctes agamemnon.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Dechambre, Roger-Paul; Lachaume, Gilbert (2001). Dynastidae. Le genre Oryctes. Les Coleopteres du Monde / The Beetles of the World. Т. 27. Canterbury, United Kingdom: Hillside Books. ISBN 1 903237 09 2.(фр.)(англ.)