Жук-носоріг європейський
| Жук-носоріг європейський | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Oryctes nasicornis (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Жук-носоріг звичайний (Oryctes nasicornis) — жук, що належить до родини Пластинчастовусі (Scarabaeidae).
Опис[ред. | ред. код]
Один з великих і своєрідних жуків європейської фауни у родині Пластинчастовусі (Scarabaeidae). Довжина тіла 25-43 мм. Тіло жука довгасте, опукле, широке; жук блискучий, темно-бурочервоного кольору, низ і будра значно світліше, жовтувато-червоно-бурого кольору. Голова невелика. У самця більшу частину голови займає ріг, у самиці ріг маленький. Надкрила довгасті, опуклі, з добре розвиненими плечовими бурами. Груди в густих невеликих крапках і густих бурих волосках. Передні гомілки широкі, на кінці із зубцями, копальні. Жуки летять уночі на світло. Жуки не харчуються, у них відсутній ротовий апарат.
Поширення[ред. | ред. код]
Європа, Північна Африка, Близький Схід (Передкавказзя, Кавказ, Північно-Східна Туреччина, Північно-Східний Іран). Природний ареал виду охоплює зону широколистяних лісів і лісостеп Європи. Здатність жука розвиватися в місцях скупчення органіки, що не промерзає, — купах перепрілого гною, компоста, — дозволила виду проникнути північніше від основної частини природного ареалу.
В Україні відомий з усієї території, переважно номінативний підвид[1].
Місце проживання[ред. | ред. код]
Зволожені ліси, долини, залишки деревної рослинності — опале листя, гнилі пні, гній, компостні купи. Жуки активні з кінця червня по кінець липня у вечірні й нічні години. Удень жуки малоактивні, ховаються.
Чисельність[ред. | ред. код]
Нечисельний вид ряду твердокрилих.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють до 19 підвидів через вкрай високу поліморфність виду, проте не всі ентомологи підтримують таке розділення.[1]
Закавказький носоріг (Oryctes nasicornis latipennis (Motsch)) Поширення — Передкавказзя, Кавказ, Північно-Східна Туреччина, Північно-Східний Іран. У Дагестані в низинні й у передгірних внутрішньо-гірських районах, у гори йде невисоко.
Розвиток[ред. | ред. код]
Самиці відкладають яйця в порохнявих пнях різних листяних порід, городніх компостах, у купах обпилювань тощо. З яєць личинки виходять улітку й мають типовий для родини зовнішній вигляд, часом досягаючи довжини в 12 см. Стадія личинки триває 3-4 роки. Личинки наприкінці свого розвитку забираються в прошарок на границі ґрунту й живильного субстрату. Стадія лялечки — 2 тижні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)
Галерея[ред. | ред. код]
-
Самець жука-носорога -
Самець жука-носорога -
Личинки жука-носорога -
♀ -
Література[ред. | ред. код]
- Gefaehrdete und seltene Wirbellose Lettlands. Teil І. Oryctes nasicornis (L., 1758) (Insecta Coleoptera: Scarabaeidae). — Latvijas entomologs 38: 70-75
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: жук-носорог |
- Фотографії: Звичайний жук-носоріг і його личинка [Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Сканографии: Звичайний носоріг [Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Паустовський К. Г. «Пригоди жука-носорога» [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Ігор Куберский — «Жук-носоріг» — розповідь [Архівовано 30 грудня 2009 у Wayback Machine.]
|
