Oryctes agamemnon
| Oryctes agamemnon | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Oryctes agamemnon | ||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
Oryctes agamemnon — вид жуків-носорогів з роду Oryctes, поширений у Північній Африці, Аравійському півострові, південній частині Центральної Азії. Основною кормовою рослиною для личинок є фінікова пальма, через це комаха вважається шкідником сільського господарства.
Опис[ред. | ред. код]
Великий або середнього розміру бурий жук з опуклим тілом. Відомо 4 підвиди, які відрізняються розмірами тіла та ступенем пунктуації надкрил.
У самця на голові невеликий ріг, у самиці — зовсім маленький ріжок. Передньоспинка з великим овальним вдавленням, нагорі якого розташований поперечний гребінь з двома виступаючими зубцями в самця, а в самиці з одним.
Личинка велика, до 9 см у довжину, біла, з бурою головою та ногами.
Підвиди[ред. | ред. код]
Описано 4 підвиди.
- O. a. agamemnon — номінативний підвид, 35-40 мм у довжину, надкрила з нечисленими дуже тонкими крапками
- O. a. arabicus — дрібніший, 24-28 мм, крапки на надкрилах частіші та більші
- O. a. matthiesseni — середнього розміру, 24-35 мм, надкрила з частими крапками
- O. a. sinaicus — відомий за єдиним екземпляром, можливо синонім O. a. arabicus
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Імаго з'являються навесні, літають увечері, вдень ховаються. Живляться мало, переважно соком, що виділяється з дихальних коренів пальми. Живуть 2-3 місяці. Після парування самиця відкладає близько 30 невеликих овальних білих яєць. Через 13-15 днів з яйця виходить личинка.[1]
Личинки вгризаються у мертву чи живу деревину, розвиваються до ранньої весни, коли заляльковуються. Личинки двічі линяють, таким чином, маючи 3 стадії. Часто гризуть м'яку основу складного листя пальми у кроні дерева або дихальні корені. При середній температурі 24°C та вологості 75% розвиток триває 140-210 днів без діапаузи.[2] В лабораторних умовах спостерігається канібалізм серед личинок, причому вони здатні поїдати лялечок та інших личинок, але не імаго чи яйця.[1]
Поширення[ред. | ред. код]
Номінативний підвид зустрічається у Північно-Східній Африці: Єгипет, Судан, Ефіопія, Сомалі. O. a. arabicus відомий з Аравійського півострова (Ємен, Оман, ОАЕ, Саудівська Аравія, Ірак), в кінці 1970-х випадково завезений до Тунісу, де швидко розмножився. O. a. matthiesseni зустрічається в Ірані, Афганістані та північно-західній частині Індії.
Значення для людини[ред. | ред. код]
Найбільшої шкоди наносить личинка 3-ї стадії, яка може важити 17 грамів та досягати в довжину 9 см.
Завезені разом з саджанцями пальм з ОАЕ до регіону Таузар в Тунісі жуки, опинившись за межами свого ареалу, швидко розмножилися та стали знищувати фінікові пальми в навколишніх оазах, зокрема в районі села Ржім-Маатуґ. В першу чергу, личинки наносять шкоду, підгризаючи дихальні корені пальми, що може призводити до падіння дерева.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Soltani, Rasmi; Chaieb, Ikbel; Hamouda, Med Habib Ben (2008). The Life Cycle of the Root Borer,Oryctes agamemnon, Under Laboratory Conditions. Journal of Insect Science. 8 (61): 1—6. doi:10.1673/031.008.6101. ISSN 1536-2442.
- ↑ Oryctes agamemnon (Burmeister). Plant Pests of the Middle East [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Soltani, Rasmi; lkbel, Chaieb; Habib Ben Hamouda, Med (2008). Descriptive Study of Damage Caused by the Rhinoceros Beetle,Oryctes agamemnon, and Its Influence on Date Palm Oases of Rjim Maatoug, Tunisia. Journal of Insect Science. 8 (57): 1—11. doi:10.1673/031.008.5701. ISSN 1536-2442.(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Dechambre, Roger-Paul; Lachaume, Gilbert (2001). Dynastidae. Le genre Oryctes. Les Coleopteres du Monde / The Beetles of the World. Т. 27. Canterbury, United Kingdom: Hillside Books. ISBN 1 903237 09 2.(фр.)(англ.)
- Oryctes agamemnon (Burmeister). Plant Pests of the Middle East [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.](англ.)