Otonycteris leucophaea
| Otonycteris leucophaea | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Рукокрилі (Chiroptera) |
| Родина: | Лиликові (Vespertilionidae) |
| Рід: | Otonycteris |
| Вид: | O. leucophaea
|
| Біноміальна назва | |
| Otonycteris leucophaea (N. A. Severcov, 1873)
| |
| Синоніми | |
| |
Otonycteris leucophaea — вид кажанів, поширених в Азії. Хоча вперше він був описаний у 1873 році як вид, протягом багатьох років він вважався синонімом пустельного довговухого кажана Otonycteris hemprichii. Нещодавно його знову визнали окремим видом.
Його описав російський дослідник і натураліст Микола Олексійович Северцов в 1873 році, який назвав його Plecotus leucophaea. У 1925 році його назву було змінено на Otonycteris leucophaea. З моменту його початкового опису його таксономічний статус кілька разів змінювався. Лише нещодавно його знову переглянули на видовий рівень у статті, опублікованій у 2010 році. Автори статті дійшли висновку, що рід Otonycteris, який раніше розглядався як монотипний, насправді складається з двох видів: Otonycteris hemprichii і Otonycteris leucophaea. Такий висновок вони зробили на основі морфологічних і генетичних відмінностей між двома популяціями. Виходячи з їх рекласифікації, пустельний довговухий кажан зустрічається в Північній Африці та на Близькому Сході, тоді як туркестанський довговухий кажан зустрічається в Центральній Азії. Автори статті 2010 року заявили, що серед туркестанського довговухого кажана існує велика кількість варіацій, які вони віднесли до трьох умовних підвидів без назви[2].
Представники роду Otonycteris є найбільшими вечірніми кажанами у своєму географічному ареалі. Він має великий череп із міцними зубами[3]. Довжина його передпліччя 56,8–65,5 мм. Відрізняється від Otonycteris hemprichii меншими слуховими буллами, довшою мордою та менш вигнутою бакулою[2]. Від морди до хвоста особини мають довжину 119-130 мм. Його вуха 29,8-31,5 мм[4].
Добуває їжу, підбираючи членистоногих із землі. До здобичі належать скорпіони, павуки, жуки, таргани та терміти, коники, цвіркуни, катідиди та верблюжі павуки. Наразі це було задокументовано в кількох країнах Азії, включаючи Афганістан, Іран, Казахстан, Киргизстан, Пакистан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. Зустрічається на висоті 300–1500 м над рівнем моря. Переважним місцем проживання є сухі степи і пустелі[1].
- ↑ а б Benda, P. (2017). Otonycteris leucophaea. IUCN Red List of Threatened Species. 2017: e.T85295233A85295274. doi:10.2305/IUCN.UK.2017-2.RLTS.T85295233A85295274.en. Процитовано 19.11.2021.
- ↑ а б Benda, P.; Gvoždík, V. (2010). Taxonomy of the genus Otonycteris (Chiroptera: Vespertilionidae: Plecotini) as inferred from morphological and mtDNA data (PDF). Acta Chiropterologica. 12 (1): 83—102. doi:10.3161/150811010x504617. S2CID 83969646.
- ↑ Rosina, V. V. (2015). First Neogene Otonycteris (Chiroptera: Vespertilionidae) from Ukraine: its biostratigraphic and paleogeographic significance. Palaeovertebrata. 39 (e2). doi:10.18563/pv.39.1.e2.
- ↑ Ashrafi, S.; Zarrintab, M.; Eagderi, S. (2016). A new locality record for the Desert long-eared bat, Otonycteris leucophaea (Severcov, 1873) in Iran. Acta Biologica Turcica. 29 (1): 35—37.
|