Palaeochiropteryx
| †Palaeochiropteryx Час існування: Еоцен | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види[1]
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Palaeochiropteryx — викопний рід рукокрилих вимерлої родини Palaeochiropterygidae, що існував в еоцені в Європі.
Назва[ред. | ред. код]
Вид названий у 1917 році швейцарським палеонтологом П'єром Ревіліодом. Латинська назва Palaeochiropteryx походить від грецького словосполучення, що означає «давній рукокрилий».
Скам'янілості[ред. | ред. код]
Численні скам'янілі рештки виявлені у відкладеннях кар'єру Мессель у Німеччині. Датуються середнім еоценом (48 млн років). Скам'янілості добре збереглися. На них видно відбитки хутра по контуру тіла, вуха, мембрана крил та, навіть, вміст шлунку.
Опис[ред. | ред. код]
Незважаючи на давній вік, Palaeochiropteryx майже не відрізнявся від сучаних рукокрилих. Це був дрібний кажан з розмахом крил 25-30 см та оціночною вагою 7-13 г[2][3]. Крила короткі, але широкі, що свідчить про адаптацію до повільного, але маневреного польоту під лісовим навісом та серед щільної рослинності. До архаїчних ознак можна віднести наявність кігтя на вказівному пальці[4].
Відомий повний зубний ряд Palaeochiropteryx. У них було 38 зубів, що складалися з чотирьох верхніх і шести нижніх різців, чотирьох іклів, дванадцять премолярів і дванадцять молярів. Їхня зубна формула схожа до сучасних кажанів роду Myotis.
Забарвлення хутра, подібно до сучасних рукокрилих, було червонувато-коричневого кольору.[5] Будова тіла вказує, що кажан уже мав здатність до ехолокації. Харчувався, ймовірно, нічними комахами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Donald E. Russell & Philip D. Gingerich (1981). Liptophyla, Proteutheria(?), and Chiroptera (Mammalia) from the Early-Middle Eocene Kuldana Formation of Kohat, (Pakistan) (PDF). Contributions from the Museum of Paleontology. University of Michigan. 25 (14): 277—287. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2012. Процитовано 16 травня 2011.
- ↑ J. Rydell & J. R. Speakman (1995). Evolution of nocturnality in bats: Potential competitors and predators during their early history (PDF). Biological Journal of the Linnean Society. The Linnean Society of London (54): 183—191. doi:10.1111/j.1095-8312.1995.tb01031.x. ISSN 0024-4066. Архів оригіналу (PDF) за 27 грудня 2009. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ Jordi Agustí; Mauricio Antón (2002). Mammoths, sabertooths, and hominids: 65 million years of mammalian evolution in Europe. Columbia University Press. с. 32. ISBN 978-0-231-11641-1. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ Bat ears go way back. New Scientist. Reed Business Information. 106 (1456): 19. 1980. ISSN 0262-4079. Процитовано 16 травня 2011.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Paleontologists Determine Original Color of Extinct Bats. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 11 вересня 2017.
|
Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
