Цинантус сірогорлий
Цинантус сірогорлий | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Phaeoptila sordida (Gould, 1859) | ||||||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||
Cyanomyia sordida Cynanthus sordidus | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Цина́нтус сірогорлий[2] (Phaeoptila sordida) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Мексики. Раніше цей вид відносили до роду Цинантус (Cynanthus), однак за результатами молекурярно-філогенетичних досліджень 2014 і 2017 років він був переведений до відновленого монотипового роду Сірогорлий цинантус (Phaeoptila)[4][5].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 9-10,6 см, вага 4,3-4,7 г. У самців верхня частина тіла бронзово-зелена, тім'я і надхвістя мають коричнюватий або сіруватий відтінок. Хвіст тьмяно-зеленувато-бронзовий або сірувато-коричневий з зеленуватим відблиском, стернові пера біля основи більш темні. Скроні чорнуваті, за очима білуваті смуги. Нижня частина тіла темно-сіра, поцяткована зеленуватими плямками, гузка світліша, охриста. Лапи покриті білим пуховим пір'ям. Дзьоб дещо вигнутий, яскраво-червоний з чорним кінчиком.
Самиці мають подібне забарвлення, однак верхня частина дзьоба у них чорна, а нижня червона з чорним кінчиком. Крайні стернові пера у них мають чорнувато-синю смугу на кінці, стернові пера мають білуваті кінчики. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак стернові пера у них мають охристі кінчики.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сірогорлі цинантуси мешкають в горах на південному заході Мексики, від Мічоакана і Морелоса до Оахаки. Вони живуть в посушливих напіввідкритих і відкритих місцевостях, зокрема в чагарникових і кактусових заростях, в рідколіссях, трапляються в садах. Зустрічаються на висоті від 900 до 2250 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітучих рослин з родів Agave, Castilleja і Opuntia, а також дрібними безхребетними. Коли сірогорлі цинантуси живляться нектаром, вони розправляють хвіст і хитають ним. Гніздування у них припадає на сезон дощів. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з м'якого рослинного матеріалу, зовні покривається сухим листям, гілочками і рослинним пухом, розміщується в чагарниках, на висоті від 1,2 до 2 м над землею. В кладці 2 яйця.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція сірогорлих цинантусів становить від 50 до 500 тисяч дорослих птахів. Ця популяція є стабільною.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Phaeoptila sordida: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ McGuire, J.; Witt, C.; Remsen, J.V.; Corl, A.; Rabosky, D.; Altshuler, D.; Dudley, R. (2014). Molecular phylogenetics and the diversification of hummingbirds. Current Biology. 24 (8): 910—916. doi:10.1016/j.cub.2014.03.016. PMID 24704078.
- ↑ Stiles, F.G.; Remsen, J.V. Jr.; Mcguire, J.A. (2017). The generic classification of the Trochilini (Aves: Trochilidae): Reconciling taxonomy with phylogeny. Zootaxa. 4353 (3): 401—424. doi:10.11646/zootaxa.4353.3.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |