Серпокрилець-крихітка антильський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Tachornis phoenicobia)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серпокрилець-крихітка антильський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Серпокрильцеві (Apodidae)
Рід: Серпокрилець-крихітка (Tachornis)
Вид: Серпокрилець-крихітка антильський
Tachornis phoenicobia
Gosse, 1847
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Tachornis phoenicobia
Віківиди: Tachornis phoenicobia
ITIS: 178025
МСОП: 22686742
NCBI: 190700

Серпокрилець-крихітка антильський[2] (Tachornis phoenicobia) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae). Мешкає на Великих Антильських островах.

Довжина птаха становить 9-11 см, вага 9-11 г. Виду не притаманний статиевий диморфізм. Крила відносно довгі, хвіст роздвоєний, середньої довжини. Тім'я і потилиця темно-бурі, верхня частина тіла і хвіст чорні, надхвістя з боків білі. Крила чорнуваті, махові пера мають бліді краї. Обличчя сірувато-коричневе. Нижня частина тіла переважно тьмяно-біла, вузька смуга на грудях і нижні покривні пера хвоста чорнувато-бурі. У молодих птахів нижня частина тіла блідіша, ніж у молодих птахів, а боки і гузка блідо-коричневі.

Представники підвиду T. p. iradii є дещо більшими, ніж представники номінативного підвиду, хвіст у них більш глибоко роздвоєний. Спина у них чорнувата, сірувато-коричнева пляма на обличчі більша, боки блідіші.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Антильські серпокрильці-крихітки мешкають у Домініканській Республіці, на Гаїті, Кубі і Ямайці. Бродячі птахи спостерігалися у Флориді[4], на Пуерто-Рико, Кайманових островах, на півдні Багамських островів (Інагуа) та на островах Теркс і Кайкос. Антильські серпокрильці-крихітки живуть в сухих, трав'янистих місцевостях, порослих пальмами, чагарниками і тропічнимим лісами, а також в передмістях і містах. Зустрічаються невеликими зграйками, на Гаїті на висоті до 1700 м над рівнем моря, на Ямайці на висоті до 1200 м над рівнем моря.

Антильські серпокрильці-крихітки живляться комахами, яких ловлять в польоті низько над землею. Іноді приєднуються до змішаних зграй раозом з ластівками. Сезон розмноження на Кубі триває з травня по липень, на Гаїті з березня по травень. Гніздо мішечкоподібне, робиться з рослинних волокон і пір'я, скріплюється слиною, підвішується до сухої пальмової гілки. Птахи гніздяться невеликими колоніями. В кладці від 2 до 5 яєць. І самиці, і самці насиджують яйця і доглядають за пташенятами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Tachornis phoenicobia: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 31 жовтня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 жовтня 2022.
  4. Official Florida State Bird List. Florida Ornithological Society. 7 жовтня 2022. Процитовано 10 серпня 2021.