Vogue Ukraine

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Vogue Ukraine
Обкладинка квітня 2023 року
Країна видання  Україна
Тематика мода
Мова декілька мовd
Головний редактор Веніамін Брикалінd
Власник Condé Nast
Видавець
Засновник Condé Nast Internationald
Засновано 2013
ISSN-L 2306-5052
ISSN 2306-5052 (друковане видання)
OCLC 947092856
vogue.ua​(укр.)

Vogue Ukraine — українське видання американського щомісячного журналу про моду та стиль життя Vogue. Журнал виходить з березня 2013 року, це 21-ше місцеве видання Vogue[4].

Опис[ред. | ред. код]

Платформа Vogue UA складається із сайту, соціальних мереж, книг та івентів. Станом на 2023 рік vogue.ua відвідує до 2-2,5 млн унікальних користувачів на місяць. Щодня на сайті виходить близько 15 матеріалів. 14 квітня 2023 року до проєкту повернувся друкований журнал, що востаннє виходив друком 21 лютого 2022 року. Новий випуск отримав символічне найменування Edition 1[1]. Vogue Ukraine — найуспішніший журнал серед українського глянцю. Станом на 2017 рік щомісячна аудиторія одного номера — 75 тисяч людей, які купують або передплачують журнал, і ще близько 125 тисяч вторинної аудиторії, яка прочитала журнал випадково. Також Vogue Ukraine є лідером в Instagram[a].

Джерела доходу[ред. | ред. код]

Компанія, що займається операційною діяльністю українського видання отримує дохід від спонсорства, реклами та дистрибуції друкованих видань[1].

2019 року оціночні рекламні доходи Vogue UA видавництва «Сьогодні Мультимедіа» склали 88,39 млн грн[6].

Історія[ред. | ред. код]

11 червня 2012 року у спільній заяві підрозділу міжнародного видавництва Condé Nast International американської медіакомпанії Condé Nast Publications та українського конгломерату UMH було оголошено про дебют українського видання Vogue протягом наступного року в рамках ліцензійного партнерства між Condé Nast і UMH group, яке стане 20-м за рахунком у світі, і заявили, що він стане першим журналом, який буде випущений у друкованому та цифровому вигляді в рамках ліцензійних видавничих відносин.[b].

11 вересня 2012 року президент UMH Group Борис Ложкін повідомив, що головним редактором українського видання Vogue стане Маша Цуканова, яка останні 6 років працювала редактором журналу «Коммерсант-Weekend». Директором відділу моди призначено Філіпа Власова, редактором — Юлію Пеліпас, також відомо, що запрошеним шеф-редактором моди стане Катерина Мухіна — в недавньому минулому директор моди російського видання Vogue. Посаду арт-директора зайняв Філіп Савілл, директора з реклами — Юлія Костецька[8].

Дарія Вербова на обкладинці березня 2013

21 лютого 2013 року у продаж надійшов перший номер журналу Vogue Україна. Дебютний номер кошував 33 гривні[c] та складався з понад 300 сторінок і був присвячений Україні та її успіхам у світі моди. На обкладинці — топ-модель українського походження Дарія Вербова, яка вже кілька років входила до списку найвідоміших моделей світу. Того ж дня UMH Group запустили онлайн-ресурс vogue.ua, та заявили, що інтернет-версія Vogue Україна розвиватиметься разом із друкованим виданням, перший номер якого надійшов у продаж в той же день з моделлю українського походження Дариною Вербовою на обкладинці[10].

У ніч з 20 на 21 червня 2013 року стало відомо, що UMH Group і група СЄПЕК Сергія Курченка підписали угоду купівлі-продажу 98 % акцій медіахолдингу UMH. Завершення операції планувалося на перший квартал 2014 року. Власник UMH Group Борис Ложкін розповів українському виданню Forbes, яке на той час входило до складу UMH Group що з усіма ліцензіарами, крім Vogue, досягнуто домовленость, проте зазначив що видання продовжить виходити за ліцензією в Україні[11].

5 жовтня 2015 року зі спільного прес-релізу Condé Nast International та Медіа Групи Україна стало відомо що права на видання журналу Vogue в Україні переходять[12] від «Видавничого дому УМХ» до «Сьогодні Мультимедіа», в рамках ліцензійної угоди між французькою Les Publications Condé Nast S. A.[d] та британською Video Content Library Limited[e]. Директор «МГУ» Євген Лященко також уточнив що сайт vogue.ua було перезапущено, завдяки чому з'явилася можливість реалізовувати великі мультимедійні проекти[f].

1 квітня 2020 року вийшов друком перший номер чоловічого видання Vogue Man UA з нідерландським моделлю Паркером Ван Ноордом на обкладинці[14].

19 травня 2022 року видавчинею та керівницею Vogue UA призначено Юлію Костецьку. Останні роки вона обіймала посаду бізнес-директорки «Медіа Групи Україна», розвивала сейлзгаус «Медіапартнерство» та рекламну агенцію «Медіа Партнерство Баїнг», а до цього працювала в «Видавничому домі УМХ», «Бліц-Інформ» та Atlantic Group. Раніше цю посаду незмінно обіймала Олена Чернова. Її життя раптово обірвалося 12 січня того ж року[15].

11 липня 2022 року в компанії SCM олігарха Ріната Ахметова повідомили про вихід із медійного бізнесу. 12 липня почався процес анулювання ефірних і супутникових телевізійних ліцензій каналів і ліцензій друкованих медіа в Україні[16]. Паралельно група розпочала процес припинення випуску своїх друкованих ЗМІ. У компанії зазначили що в цей період «МГУ» продовжуватиме виконувати взяті на себе зобов'язання за ліцензійними угодами, а механізм співпраці з Vogue буде визначений окремо із власником бренду[17].

22 листопада 2022 року веб-ресурс vogue.ua було оновлено. 26 грудня того ж року на порталі було оновлено інформацію про видавця. Новим видавцем стала заснована Юлією Костецькою 2 вересня 2022 року компанія, юридично зареєстрована як товариство з обмеженою відповідальністю «Вангард Медіа»[1].

Головний редактор[ред. | ред. код]

  • Маша Цуканова (2013—2016)[18];
  • Ольга Сушко (2016—2018)[19];
  • Філіп Власов (2019—2022)[20];
  • Веніамін Брикалін (з 2023)[21].


ЗМІ про Vogue[ред. | ред. код]

У жовтні 2018 року The Calvert Journal назвав найкращу обкладинку Vogue Ukraine за п'ятирічний період історії журналу:

Серед зображень, створених протягом п'ятирічної історії Vogue Україна, обкладинка січня 2018 року, мабуть, виділяється найбільше. У ньому зображена південносудансько-британська модель Алек Век (її перша сольна обкладинка Vogue), знята на пляжі Лос-Анджелеса Олександром Саладрігасом. Век одягнена у об'ємний жовтий пуховик і блискучі бірюзові колготки-чоботи, з голови до ніг Balenciaga. Зображення вражає: частково через сюрреалістичну невідповідність вбрання та обстановки-пальми та блідо-золотистий пісок, які більше підходять для серфінгістів та корінних жителів Лос-Анджелеса під час неспішної прогулянки, а також через найсучаснішу ідею краси, яку він проектує[22].

Українське видання Vogue за грудень 2019 року представило проект із першою леді України Оленою Зеленською. Фотосесія за участю міжнародної команди втілилася в журнальний сюжет, де героїня розповідає про своє життя в новій якості, нові зобов'язання та можливості та моду як інструмент культурної дипломатії, повідомляє Kyiv Post[23].

Див. також[ред. | ред. код]

Нотатки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Серед українських друкованих видань станом на 2023 рік[5].
  2. ↑ Окрім того, повідомлялося що Condé Nast International до початку 2013 року також планував відкрити Vogue Café в Києві у партнерстві з Otrada Luxury Group[7].
  3. ↑ Для порівняння — один примірник російського видання Vogue тоді ж коштував 50 гривень[9].
  4. ↑ Європейська дочірня структура Condé Nast.
  5. ↑ Європейська дочірня структура «МГУ».
  6. ↑ За словами Євгена Лященка, ідея працювати з Vogue виникла, після того як власника бренду розриває договір з UMH[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Міроненко, Тома (16 квітня 2023). Будувати бізнес на глянці під час великої війни. Кейс Vogue Ukraine, який закрив Ахметов, але самостійно відновила редакція — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). УЯВИ!. Архів оригіналу за 16 квітня 2023. Процитовано 7 червня 2023.
  2. ↑ Condé Nast International | Country | Ukraine [Condé Nast International | Країна | Україна]. condenastinternational.com (англ.). Condé Nast International. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 23 січня 2023.
  3. ↑ Condé Nast International | Country | Ukraine [Condé Nast International | Країна | Україна]. condenastinternational.com (англ.). Condé Nast International. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 23 січня 2023.
  4. ↑ Крупенко, Катерина (13 січня 2022). Якою колеги запам'ятали незмінну видавчиню Vogue UA Олену Чернову. suspilne.media (укр.). НСТУ. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  5. ↑ Сівєц, Єлизавета (27 лютого 2017). Vogue: як побудувати медіабренд, який житиме вічно • MediaLab Online. medialab.online (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 7 червня 2023.
  6. ↑ Ринок радіо та преси: підсумки 2019 року. detector.media (укр.). Детектор Медіа. 14 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  7. ↑ Ніна Джонс (11 червня 2012). "Vogue to Launch Ukraine Edition". Women's Wear Daily. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  8. ↑ Объявлена команда VOGUE Украина [Оголошено команду VOGUE Україна]. vogue.ru (рос.). Конде Наст. 12 вересня 2012. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 23 січня 2023.
  9. ↑ Вышел первый номер журнала «Vogue Украина» [Вийшов перший номер журналу «Vogue Україна»]. the-village.com.ua (рос.). 21 лютого 2013. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 20 лютого 2023.
  10. ↑ Ярова, Майя (21 лютого 2013). UMH group запустила сайт Vogue Украина [UMH group запустила сайт Vogue Украина]. AIN.UA (рос.). Архів оригіналу за 12 серпня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  11. ↑ Ложкін розповів про подробиці продажу UMH і подальшу долю Forbes, Vogue та інших. detector.media (укр.). Детектор Медіа. 21 червня 2013. Процитовано 23 січня 2023.
  12. ↑ "Медіа група Україна" придбала права на видання Vogue в Україні. interfax.com.ua (укр.). Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна". 5 жовтня 2015. Процитовано 23 січня 2023.
  13. ↑ Глава медиахолдинга Ахметова: УМХ не может у нас ничего отобрать [Глава медіахолдингу Ахметова: УМХ не може у нас нічого відібрати]. biz.liga.net (рос.). ЛІГАБізнесІнформ. 7 квітня 2017. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 23 січня 2023.
  14. ↑ В Україні вийшов друком перший номер чоловічого Vogue. detector.media (укр.). Детектор Медіа. 1 квітня 2020. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  15. ↑ Видання Vogue UA очолила Юлія Костецька. focus.ua (укр.). Фокус Медіа. 20 травня 2022. Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  16. ↑ «Медіа Група Україна» починає звільняти працівників – ЗМІ. detector.media (укр.). Детектор Медіа. 15 липня 2022. Архів оригіналу за 15 липня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  17. ↑ Згортаються. В Ахметова розпочали процедури анулювання ліцензій, друковані ЗМІ не виходитимуть. biz.nv.ua (укр.). 12 липня 2022. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  18. ↑ Ерік Вільсон (11 Березня 2013). "Ukraine Gets Its Own Vogue". The New York Times. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  19. ↑ Гучний скандал у світі українського глянцю: головреда Vogue Ukraine звинуватили у систематичному плагіаті. ТСН.ua (укр.). 1+1 Інтернет. 1 листопада 2018. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 23 січня 2023.
  20. ↑ "Philipp Vlasov – new Editor-in-Chief of VOGUE UA". Media Group Ukraine. 17 Грудня 2018. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  21. ↑ Український Vogue очолив новий головний редактор: хто ним став. lifestyle.24tv.ua (укр.). Телерадіокомпанія "Люкс". 15 червня 2023. Процитовано 15 червня 2023.
  22. ↑ Анастасія Федорова (26 Жовтня 2018). "Vogue Ukraine is shaping the future of fashion in Eastern Europe. What's the secret of its success?". The Calvert Journal. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  23. ↑ Тома Істоміна (11 Листопада 2019). Перша леді України сяє на обкладинці Vogue. Kyiv Post. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 22 жовтня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Vogue Ukraine
у соціальних мережах
Vogue Ukraine на сайті Facebook
Vogue Ukraine на сайті Twitter
Vogue Ukraine на сайті YouTube
Vogue Ukraine на сайті Instagram
Vogue Ukraine на сайті Pinterest
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Vogue_Ukraine&oldid=39718364