Électricité de France

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Електроенергетична компанія Франції
Électricité de France
EDF
Типорганізація
Організаційно-правова форма господарюванняакціонерне товариство з радою директорів s.a.i.d[1]
Галузьелектроенергетика
Спеціалізаціяенергетична компаніяd
Попередник(и)Compagnie d'Électricité de l'Ouest Parisiend[2]
Засновано8 квітня 1946
Засновник(и)Марсель Поль
Штаб-квартираФранція Париж
Продукціяелектрика
газ
Виторг72.874 млрд.€ (2014)
Операційний прибуток (EBIT)17.279 млрд.€ (2014)
Чистий прибуток3.701 млрд.€ (2014)
Власник(и)Держава - 84,44%
Інституціональні інвестори - 13,59%[3]
Співробітники158.161 (2014)
Дочірні компаніїEDF Renewablesd, RTEd, British Energyd, Transalpina di Energiad[4], EDF Energy, Luminusd, Fédération de Recherche PhotoVoltaïqued, Laboratoire Sciences de l'Univers au Cerfacsd, Groupe de Physique des Matériauxd, Laboratoire de Biodiversité et Biotechnologies Microbiennesd, Fondation d'entreprise Groupe EDFd, Enedisd, EDF (United States)d, EDF ENRd, Les Renardièresd, Q112131947?, EDF PEId, NUWARDd[5][6], Q118347002? і E.D.F. International S.A.d[7]
Структурні підрозділиEDF Energy, EDF Luminus
ЧленMEDEE Кластерd
www.edf.com
Мапа
CMNS: Électricité de France у Вікісховищі

Електроенергетична компанія Франції (ЕКФ) (фр. Électricité de France, EdF) — найбільший виробник електроенергії у світі станом на 2010 рік[8]. У 2013 році відповідно до рейтингу Fortune Global 500 входить до списку найбільших компаній світу, займаючи 77-е місце[9].

27 листопада 2013 року уряд України уклав угоду про розподіл продукції з компаніями Électricité de France, Eni, ТОВ «Води України» та ДАТ «Чорноморнафтогаз» щодо розробки вуглеводневих площ на шельфі Чорного моря, відповідно до якої доля EdF у проекті становить 5 %[10].

Électricité de France має у своєму підпорядкуванні 59 блоків АЕС та забезпечує електроенергією 25 млн домогосподарств.

Атомні електростанції EDF на території Франції

[ред. | ред. код]
  1. АЕС Бельвіль (Belleville)
  2. АЕС Блайе (Blayais)
  3. АЕС Бюже (Bugey)
  4. АЕС Каттном (Cattenom)
  5. АЕС Шо (Chooz)
  6. АЕС Сіво (Civaux)
  7. АЕС Шинон (Chinon)
  8. АЕС Крюас (Cruas)
  9. АЕС Дамп'єрр (Dampierre)
  10. АЕС Фессенайм (Fessenheim)
  11. АЕС Фламанвіль (Flamanville)
  12. АЕС Гольфеш (Golfech)
  13. АЕС Гравлін (Gravelines)
  14. АЕС Ножан (Nogent)
  15. АЕС Палюель (Paluel)
  16. АЕС Фенікс (Phénix, разом з Commissariat a l'Energie Atomique CEA)
  17. АЕС Пенлі (Penly)
  18. АЕС Сен-Лоран (Saint-Laurent)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SIRENE
  2. ↑ Архів преси XX століття — 1908.
  3. ↑ EDF. Boursier.com. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.(фр.)
  4. ↑ http://www.bloomberg.com/research/stocks/private/snapshot.asp?privcapId=314569908
  5. ↑ https://www.edf.fr/groupe-edf/espaces-dedies/journalistes/tous-les-communiques-de-presse/edf-annonce-la-creation-de-sa-filiale-nuward-pour-renforcer-le-developpement-de-son-smr-desormais-en-phase-davant-projet-detaille
  6. ↑ https://www.nuward.com/en/about-nuward
  7. ↑ Комісія з цінних паперів і бірж США — 1934.
  8. ↑ Les dix principaux producteurs d'électricité dans le monde. Le Point.fr. 10 серпня 2010. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.(фр.)
  9. ↑ Global 500. Fortune. Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.(англ.)
  10. ↑ Україна підписала УРП з Eni і EDF з розробки Чорноморського шельфу. Interfax-Україна. 27 листопада 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Électricité_de_France&oldid=41417490