Чорноморнафтогаз
 | |
| Тип | бізнес і підприємство |
|---|---|
| Форма власності | Унітарне підприємство |
| Засновано | 1979 |
| Штаб-квартира | Сімферополь |
| Виторг | |
| Операційний прибуток (EBIT) | |
| Чистий прибуток | |
| Активи | |
| Власник(и) | Нафтогаз України |
| Холдингова компанія | Газпром |
| Сайт | gas.crimea.ru |
Чорноморнафтогаз у Вікісховищі? | |
«Чорноморнафтога́з» — державне акціонерне товариство; найбільша українська компанія з розвідки і видобутку нафти та газу на українському шельфі Чорного і Азовського морів. Зареєстрована 21 серпня 1998. 100 % акцій належить державній компанії НАК "Нафтогаз України".
Юридична адреса[ред. | ред. код]
Сімферополь, пр. Кірова / пров. Совнаркомівський, 52/1
Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26, офіс 505 [2]
Голови правління[ред. | ред. код]
- З вересня 2006 року по листопад 2009 — Присяжнюк Анатолій Йосипович
- Нєжнова Світлана Володимирівна [3]
Статистика[ред. | ред. код]
Експлуатує 6 газових і одне нафтове родовище. Видобуває близько 4,3 % газу в Україні.
2001 — збільшила видобуток газу на 2,9 % порівняно з 2000 р. (до 0,79 млрд м3).
До 2010 р."Чорноморнафтогаз" планує збільшити видобуток газу до 4,5 млрд м³/рік. Для цього необхідно освоїти родовища на глибоководній частині шельфу.[4] Обсяг вкладень тільки на одне родовище на глибоководному шельфі оцінюється до $1 млрд. Вартість тільки розвідувальних робіт становить $100 млн.[5].
Станом на 2016 р. Росія незаконно добуває в Чорному морі 2 млрд м. куб газу на рік.[6]
22 листопада 2018 Верховна Рада України ухвалила законопроект № 8338 про відновлення діяльності державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз». Так, на період тимчасової окупації Росією Криму «Чорноморнафтогаз» відкриває поточний рахунок для розрахунків по виробничій, інвестиційній діяльності та захисту майнових прав, а також для погашення боргів за угодами, укладеними до початку російської окупації.[7]
Скандали[ред. | ред. код]
14 листопада 2012 року «Чорноморнафтогаз» придбав у «Індекстрейд Україна» запчастини для дизельних двигунів по цінам, які 20-160 разів дорожче від ринку. Зокрема, ключі торцеві 24 мм 200-3901578-Б2 придбано по 1 485,00 грн., тоді як вони коштують 62,08 грн. за штуку[8].
16 листопада 2012 року за результатами тендерів підприємство уклало низку угод з ТОВ «Індекстрейд Україна» на придбання товарів та послуг на загальну суму 15,06 млн грн. Окремі види устаткування придбано по цінам, які значно перевищують ринкові. Зокрема, труборізку «Grainger 4CW54» з параметрами 1/8 to 1 in. od придбано за 11 455 грн. в той час як за відкритими джерелами така модель коштує близько 260 грн., що в 44 рази дешевше від тендерної ціни «ЧНФ»[9].
У 2014 році, після початку анексії Росією Криму, дві плавучі бурові установки «Петро Годованець» і «Україна», що належали «Чорноморнафтогазу», були захоплені Збройними силами РФ і відбуксировані до узбережжя Криму.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г https://www.kartoteka.ru/card/f6ac81c9fdbadc8a19be52fff7499e04/d76b2b3fea447ffb5e5440ca9222d13c/
- ↑ ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДЕРЖАВНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
- ↑ ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДЕРЖАВНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
- ↑ А.Заїка. На шельфі чисто. «[[Бизнес (газета)|Бизнес]]» № 38 від 22.09.2008 р. Архів оригіналу за 01.12.2008. Процитовано 01.05.2009.
- ↑ GEONEWS.com.ua
- ↑ «Черноморнефтегаз»: Россия незаконно добывает в Черном море 2 млрд м³ газа в год
- ↑ Рада відновила діяльність "Чорноморнафтогазу". https://espreso.tv/. Еспресо TV. 2018-11-22. Процитовано 22 листопада 2018.
- ↑ «Чорноморнафтогаз» придбав автозапчастини в 20-160 разів дорожче від ринку. Наші гроші. 2012-11-21. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-11-27.
- ↑ «Чорноморнафтогаз» знову скупився устаткуванням в 44 рази дорожче від виробника. Наші гроші. 2012-11-27. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-11-27.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
