Адельгейда Льовенштайн-Вертгайм-Розенберзька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адельгейда Льовенштайн-Вертгайм-Розенберзька
нім. Adelheid von Löwenstein-Wertheim-Rosenberg
Ім'я при народженніСофія Амалія Адельгейда Луїза Йоганна Леопольдіна
Народилася3 квітня 1831(1831-04-03)[1][2]
Кляйнгойбах, Мільтенберг, Нижня Франконія
Померла16 грудня 1909(1909-12-16)[1][2] (78 років)
Райдd, Острів Вайт, Південно-Східна Англія, Англія, Сполучене Королівство
ПохованняМонастир Сан-Вісенте-де-Фора і Pantheon of the House of Braganzad
Країна Баварське королівство
Діяльністьчерниця
Знання мовнімецька
Титулгерцог
Конфесіякатолицтво
РідБраганса
БатькоКостянтин цу Льовенштайн-Вертхайм-Розенберг
МатиАгнеса Гогенлое-Лангенбурзька
Брати, сестриCharles, 6th Prince of Löwenstein-Wertheim-Rosenbergd
У шлюбі зМігел I
ДітиМарія даш Невіш, Мігел, Марія Тереза, Марія Жозе, Адельгунда, Марія Анна, Марія Антонія

Принцеса Софія Амалія Адельгейда Луїза Йоганна Леопольдіна фон Льовенштайн-Вертгайм-Розенберг (нім. Sophie Amalie Adelheid Luise Johanne Leopoldine Prinzessin von Löwenstein-Wertheim-Rosenberg, 3 квітня 1831 — 16 грудня 1909) — принцеса Льовенштайн-Вертгайм-Розенберзька, донька спадкоємного принца Льовенштайн-Вертгайм-Розенбергу Костянтина та принцеси Гогенлое-Лангенбурзької Агнеси, дружина скинутого короля Португалії Мігела I.

Останні роки життя провела в чернецтві на острові Вайт у Великій Британії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Адельгейда народилась 3 квітня 1831 року у Кляйнгойбаху в Баварії. Вона стала первістком в родині спадкоємного принца Льовенштайн-Вертгайм-Розенбергу Костянтина та його дружини Агнеси Гогенлое-Лангенбурзької, з'явившись на світ за два роки після їхнього весілля. Згодом родина поповнилася сином Карлом. Головою роду в цей час був дід Адельгейди — Карл Томас. Мешкало сімейство у Кляйнгойбаху.

Батько був представником молодшої лінії Льовештайн-Вертгаймів — морганатичної гілки дому Віттельсбахів. В ході медіатизації початку XIX сторіччя вони втратили суверенність своїх графств, та їхні землі відійшли Баварії.

Матір померла пологами, коли доньці було 4 роки. Костянтин більше не одружувався. Він проводив час на полюванні, у мандрівках та фактично управляв землями роду, розширивши їх шляхом придбання Лазень у Богемії та цілющих джерел поблизу Бездружице. Його не стало наприкінці 1838 року.

Після смерті батьків Адельгейда та Карл виховувалися дідом та бабусею з батьківського боку. Зрештою, восени 1849 Карл став головою роду.

Адельгейда із чоловіком, гравюра XIX сторіччя

У 20 років Адельгейда взяла шлюб із 48-річним королем Португалії у вигнанні Мігелом. Весілля відбулося 24 вересня 1851 року у замку Льовештайнів у Кляйнгойбаху. Наречений був висланий із Португалії ще у 1834 році та позбавлений прав на престолонаслідування, а також мав двох позашлюбних доньок віку Адельгейди.

У подружжя народилося семеро дітейː

Мешкало сімейство у замку Броннбах у Великому герцогстві Баденському. Колишнього короля часто навідували португальці, проте спроб повернути владу він більше не робив. Родинне життя було сповненим любові, тихим та гармонійним. Мігел проявив себе як зразковий сім'янин[3]. Разом подружжя провело 15 років до самої смерті Мігела у листопаді 1866 року.

Адельгейду змальовували як дуже амбіційну та релігійну жінку. Наступні роки вона присвятила вихованню та освіті дітей, а також влаштуванню вигідних шлюбних партій для них. Сама більше не одружувалася.

Її старша донька вийшла заміж за карліста Альфонсо-Карлоса де Бурбона, і в Іспанії Адельгейду звинувачували у змові на користь зятя, тому до її присутності на іспанських землях місцева влада відносилася підозріло[4].

У 1895 році принцеса оселилася в Солемському абатстві у Солемі на північному заході Франції[5]. 12 червня 1897 року стала черницею-бенедиктинкою. Через французькі антирелігійні закони на початку ХХ століття чернеча спільнота переїхала до Коузу на острові Вайт у Великій Британії, а зрештою знайшла притулок у Райді. У 1909 році Адельгейду там навідали онуки Зіта та Франческа Бурбон-Пармські, які прибули до Англії для завершення освіти[6].

16 грудня 1909 року Адельгейда пішла з життя. Була похована на прилеглому до монастиря цвинтарі у Райді. У 1967 році її прах літаком доправили до Португалії, де перепоховали у Пантеоні дому Браганса у церкві Сан-Вісенте-де-Фора у Лісабоні. Поруч був перепохований Мігел[7].

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Домінік Костянтин Льовенштайн
 
Леопольдіна Гогенлое-Бартенштайнська
 
Йозеф Ніклаус цу Віндіш-Грец
 
Леопольдіна Аренберзька
 
Крістіан Альбрехт Гогенлое-Лангенбурзький
 
Кароліна Штольберг-Ґедернська
 
Йоганн Крістіан II Сольмс-Барутський
 
Фредеріка Луїза Росс цу Кьостриць
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Томас Льовенштайн-Вертхайм-Розенберг
 
 
 
 
 
Софія Віндіш-Грец
 
 
 
 
 
Карл Людвіг Гогенлое-Лангенбург
 
 
 
 
 
Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Костянтин цу Льовенштайн-Вертхайм-Розенберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Агнеса Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Адельгейда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #124735126 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Lundy D. R. The Peerage
  3. Історичний словник Португалії. Мігел I [1] [Архівовано 4 лютого 2013 у Wayback Machine.] (порт.)
  4. Стаття «La princesa Adelaida, una vida dedicada a sus hijos» від 16 вересня 2016 [2] [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (ісп.)
  5. Згодом в цьому ж абатстві взяли постриг три її онучки.
  6. Friedrich Weissensteiner: Frauen auf Habsburgs Thron — Kaiserin Zita, Kaiserin ohne Reich. Ueberreuter, Wien, стор. 155—157
  7. Церква Сан-Вісенте-де-Фора [3] [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Paul Siebertz: Karl Fürst zu Löwenstein. Ein Bild seines Lebens und Wirkens, Kösel und Pustet Verlag München, 1924

Посилання

[ред. | ред. код]