Мігел I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мігел I
Мігел I
Мігел I
Король Португалії
Попередник: Марія II
Наступник: Марія II
 
Народження: 26 жовтня 1802(1802-10-26)
Лісабон, Португалія
Смерть: 14 листопада 1866(1866-11-14) (64 роки)
Ессельбах[1]
Громадянство: Португалія
Віросповідання: католик
Династія: Браганська
Батько: Жуан VI
Мати: Шарлота Жоакіна Іспанська
У шлюбі з: Марія II
Діти: Марія даш Невеш, Мігель, Марія Тереза, Марія Жозе, Адельгунда, Марія Анна, Марія Антонія

Медіафайли у Вікісховищі?

Міге́л I (порт. Miguel; 26 жовтня 1802(18021026)14 листопада 1866) — король Португалії (18281834). Представник Браганського дому. Син португальського короля Жуана VI. Брат Педру IV. Регент до прибуття в Португалію Педру IV (26 лютого по 3 березня 1828). Регент при Марії II (3 по 11 липня 1828). Керував країною під час громадянської війни 1828-1834. Зрікся престолу внаслідок поразки від лібералів під проводом Педру IV. Прізвиська — Абсолюти́ст (порт. o Absolutista), Традиціоналі́ст (порт. o Tradicionalista).

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Третій син португальського короля Жуана VI та Шарлоти Жоакіни Іспанської. Народився в Португалії, але в 1807 році разом з родиною виїхав у Бразилію, де провів дитинство та юність.

Коли королівська сім'я повернулася в 1821 році в Португалію, Мігель, за підтримки матері, став на чолі абсолютистів. Його ім'ям названі громадянські війни в Португалії в 1823-1834 роках між прихильниками збереження конституційної монархії та прихильниками абсолютизму.

30 квітня 1824 року він заарештував міністрів та оточив вартою королівський палац. Король, однак, утік на англійському кораблі, і Мігель був змушений просити пробачення. Він був висланий з країни та оселився в Відні.

Сходження на трон[ред. | ред. код]

Після смерті в 1826 році його батька, короля Жуана VI, старший брат Мігеля, Петро I Солдат, який, як бразильський імператор, не міг зайняти португальський престол, проголосив свою семирічну доньку Марію португальською королевою та оголосив її нареченою Мігеля, який до її повноліття мав бути регентом. Разом з тим країні була дана ліберальна конституція. Мігель погодився на все, присягнув конституції, заручився зі своєю племінницею та прийняв 26 лютого 1828 року регентство, але вже 13 березня розпустив конституційні кортеси, скликав старі кортеси та змусив проголосити себе королем.

Війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Ліберальні війни

Марно Петро оголосив брата таким, який втратив усі права і його заручення з Марією недійсним. Нарешті Петру вдалося зайняти Порту, а потім Лісабон та знову ввести туди Марію. У 1834 році Мігель змушений підписати в Еворі капітуляцію, за якою він відмовлявся від усяких домагань на престол та обіцяв ніколи не повертатися до Португалії. Незабаром, однак, він протестував проти підписаних ним актів, внаслідок чого втратив призначене йому відступне. Мігель і його нащадки були виключені з лінії спадкоємства португальського престолу. Деякий час Мігель жив в Італії, а після весілля оселився в Гейбасі на Майні. Кінець життя провів у Німеччині в замку Бронбах під Вертгаймом.

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Браганський дім

У 1851 році у віці 48 років Мігель одружився на Аделаїді, принцесі фон Левенштайн-Вертхайм-Розенберг (1831-1909), від якої мав шістьох дочок і сина. Він бажав стати «дідусем Європи», що здійснилося вже після його смерті. Аделаїді вдалося вдало видати заміж їх дочок. Діти:

Також мав двох позашлюбних дочок.

Після смерті бездітних синів короля Карлуша I (Луїша Феліпе та Мануеля II) та припинення Саксен-Кобург-Готської гілки династії Браганса нащадки Мігела знову стали претендентами на португальський трон.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мігел I