Альципа рудоголова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альципа рудоголова

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Pellorneidae
Рід: Рудоголова альципа (Schoeniparus)
Вид: Альципа рудоголова
Schoeniparus brunneus
(Gould, 1863)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Alcippe brunnea
Посилання
Вікісховище: Schoeniparus brunneus
Віківиди: Schoeniparus brunneus
EOL: 57459610
МСОП: 22716624

Альци́па рудоголова[2] (Schoeniparus brunneus) — вид горобцеподібних птахів родини Pellorneidae. Мешкає в Китаї і на Тайвані.

Довжина птаха становить 13-13,5 см. Верхня частина тіла коричнева, тім'я і потилиця рудувато-коричневі, нижня частина тіла сірувато-бежева. Очі світло-карі, дзьоб світло-коричневий.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють п'ять підвидів:[3]

  • S. b. olivaceus (Styan, 1896) — центральний Китай;
  • S. b. weigoldi Stresemann, 1923 — центр і південь Сичуаню (захід центрального Китаю);
  • S. b. argutus (Hartert, E, 1910) — острів Хайнань;
  • S. b. superciliaris (David, A, 1874) — східний і південно-східний Китай;
  • S. b. brunneus (Gould, 1863) — Тайвань.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Рудоголові альципи мешкають в Китаї та на островах Тайвань і Хайнань. Вони живуть в тропічних і субтропічних вологих лісах і чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 600 до 1700 м над рівнем моря в Китаї і на висоті від 1525 до 1830 м над рівнем моря на Тайвані.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Рудоголові альципи живуть невеликими зграйками. Живляться комахами, равликами і насінням. Сезон розмноження триває з квітня по червень. Гніздо куполоподібне з бічним входом, розміщується в чагарникових заростях. В кладці 4-5 яєць (на Тайвані 2-3 яйця).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Schoeniparus brunneus. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 23 жовтня 2021.