Аліциклічні сполуки

Найпростіші аліциклічні сполуки: циклопропан (І), циклопропен (ІІ), транс-біцикло[1,1,0]бутан (III), спіро[2,2]пентан (IV), тетрагедран (V)

А́ліциклі́чні сполу́ки — органічні сполуки, молекули яких містять замкнені кільця з атомів вуглецю, що є частково або повністю насиченими. Аліциклічні сполуки не мають ароматичного характеру і разом з ароматичними сполуками становлять розділ ізоциклічних, або карбоциклічних сполук.

Аліциклічні сполуки класифікують за кількістю атомів у кільці, за кількістю кілець, наявністю або відсутністю кратних зв'язків. Серед них розрізняють моно- й поліциклічні, спіранові, каркасні. В них розрізняють ізомерію циклів, ізомерію бічних ланцюгів та розташування їх у циклах, стереоізомерію. Аліциклічні сполуки — важливі моделі для розвитку конформаційного аналізу.

Найбільшою хімічною стійкістю відзначаються 5- та 6-членні цикли (циклопентан, циклогексан).

Аліциклічні сполуки містяться у нафті, ефірних оліях, стеринах, стероїдах, антибіотиках тощо. Застосовують, зокрема, як паливо (в тому числі ракетне), інсектициди, лікувальні препарати, напівпродукти у виробництві синтетичних волокон.

Див. також

• Трансанелярна міграція

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
• Гупало О. П., Тушницький О. П. Органічна хімія. — К. : Знання, 2010. — 431 с. — ISBN 978-966-346-414-5.
• Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія. — Л. : Центр Європи, 2006. — 864 с. — ISBN 966-615-235-5.