Андреянівські острови
Андреянівскі острови (англ. Andreanof Islands, алеут. Niiĝuĝin tanangis[1]) — група островів у Алеутському архіпелазі, які знаходяться між протокою Амчитка та Щурячими островами на заході та протокою Амукта и Чотирьохсопочними островами на сході, з середніми координатами 52° пн.ш. та від 179°09' до 172°57' з.д.
Географія[ред. | ред. код]
Острови витягнуті приблизно на 440 км в довжину. Загальна площа, включаючи острови Деларова, складає 3924,737 км². Найвища точка — вулкан Танага (1806 м)[2].
Острови Деларова є підгрупою Андреянівских островів, включаючи західні острови архіпелагу.
Найбільші острови групи: Горілий, Танага, Канага, Адак, Кагаласка, Великий Ситкин, Атка, Амля, Сегуам. Інші острови групи: Оглодак, Чугул, Тагалак, Айкігінак, Фемінор Рок тощо.
Історія[ред. | ред. код]
Острови були відкриті та вперше описані у 1760-64 роках в результаті експедиції Андріяна Толстих, Петра Васюткіна та Максима Лазарева. У 1761 році були названі в честь корабля «Андріян»[3]. Під час Другої світової на острові розміщалися декілька американських військових баз. Після війни база на острові Адак була збільшена і діяла до 1995 року.
Населення[ред. | ред. код]
Населення відповідно до перепису 2000 року складає 412 чоловік, найбільше поселення Адак розміщене ра острові Адак. У XVIII ст. острови були значно населені, на них проживало до 3000 алеутів[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bergsland, K Aleut Dictionary Fairbanks: Alaska Native Language Center, 1994
- ↑ Большая советская энциклопедия. [Архівовано 16 квітня 2013 у Archive.is](рос.)
- ↑ U.S. Geological Survey Geographic Names Information System: Андреянівські острови
- ↑ Промысловое освоение алеутских о-вов русскими промышленниками (1743–1783) [Архівовано 14 червня 2011 у Wayback Machine.](рос.)