Андреєв Василь Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андреєв Василь Андрійович
Народження28 січня (10 лютого) 1906[1][2]
Чумашки, Каїнський повітd, Томська губернія, Російська імперія
Смерть5 серпня 1974(1974-08-05)[1][2] (68 років)
Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
Країна СРСР
ПартіяКПРС
Звання Генерал-майор
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Богдана Хмельницького орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «За оборону Києва» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За визволення Праги» орден Білого лева

Васи́ль Андрі́йович Андре́єв (13 лютого 1906, село Чумашки Томської губернії, тепер Купинського район Новосибірської області — 7 березня 1974, Кишинів, Молдавська РСР) — радянський військовик, один із керівників партизанських диверсійних загонів на сході Румунії в період Другої світової війни, редактор газети «Ленинградская правда». Генерал-майор, кандидат історичних наук. Член Центральної ревізійної комісії КПРС в 1952—1956 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Трудову діяльність розпочав у 1918 році наймитом. Потім служив у органах державної безпеки (ДПУ СРСР).

Закінчив Інститут червоної професури.

З 1928 року — в Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1929 року.

Потім працював у Кузбасі: керівник пропагандиської групи крайового комітету ВКП(б) на заводі імені Сталіна в Новокузнецьку і на шахтах Прокоп'євська, завідувач відділу культури і пропаганди в Маріїнську.

З 1939 року служив у Червоній армії, учасник радянсько-фінської війни.

З 1941 року — комісар 55-ї стрілецької дивізії РСЧА, начальник штабу партизанських з'єднань Вигоницького району, командир партизанського загону імені Баумана в Орловській області, начальник політичного відділу Орловсько-Брянського об'єднання партизанів, заступник комісара Орловського-Брянського об'єднання партизанів. Учасник німецько-радянської війни.

З травня 1943 по серпень 1944 року — командир 1-го з'єднання партизан Молдавії.

У серпні 1944 — 1945 року — заступник начальника Українського Штабу партизанського руху.

У 1945 році — начальник Українського Штабу партизанського руху, начальник штабу партизанського руху при Військовій раді 4-го Українського фронту.

У 1945—1947 роках — старший викладач Військової Академії імені Фрунзе.

У 1947—1948 роках — на пенсії.

У 1948—1950 роках — редактор відділу журналу «Знамя», член редакційної колегії журналу «Вопросы философии».

19 травня 1950 — 7 лютого 1952 року — директор Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна.

У 1951—1953 роках — редактор обласної партійної газети «Ленинградская правда».

З 1953 року — на пенсії та на творчій письменницькій роботі в Кишиневі.

Помер у Кишиневі 5 серпня 1974 року.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]


  1. а б Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  2. а б Сотрудники Российской национальной библиотеки