Очікує на перевірку

Андрущак Ія Рафаелівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ія Андрущак
Ія Андрущак
Ія Андрущак
Особисті дані
Повне ім'я Ія Рафаелівна Андрущак
Народження 13 березня 1987(1987-03-13)[1] (37 років)
  Ленінград, РРФСР, СРСР
Зріст 168 см
Вага 61 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Україна ДЮСШ №1 (Хмельницький)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2003—2006 Україна «Легенда» 35 (15)
2007—2011 Україна «Житлобуд-1» 51 (14)
2012—2013 Росія «Кубаночка» 13 (1)
2013—2016 Росія «Зірка-2005» 61 (3)
2017—2018 Україна «Житлобуд-1» 24 (0)
2019—2023 Україна «Житлобуд-2»/«Ворскла» 41 (7)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
2009—2011 Україна «Олімпік» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2003—?
2010—2021 		Україна Україна U-19
Україна Україна 		10 (0)
58 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2023– Україна «Ворскла» (мол.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 08 листопада 2023.

Ія Рафаелівна Андрущак (нар. 13 березня 1987, Санкт-Петербург, СРСР) — колишня українська футболістка, півзахисниця жіночої збірної України. У 2011 та 2013 роках номінувалася на звання найкращої футболістки України. [2][3]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Мати за професією інженер, яка після закінчення вузу в Санкт-Петербурзі переїхала до Хмельницького[4]. Ія почала займатися футболом у чотирнадцять років в хмельницькому ДЮСШ №1, де її тренером була Олена Михайло[5]. У шістнадцять років вона дебютувала в складі чернігівської «Легенди» в матчі 24 червня 2003 року в Кубку України проти київської «Олександрії» (12:0). Цей поєдинок Андрущак завершила з двома забитими м'ячами[6]. Дебют в Кубку УЄФА відбувся 8 серпня 2006 року в матчі проти кіпрського клубу «АЕК Коккінохоріон» (4:0)[7]. Разом з командою ставала чемпіоном України, двічі срібним призером чемпіонату, а також двічі вигравала і ставала фіналісткою Кубка України.

2007 року Андрущак стала гравцем харківського клубу «Житлобуд-1». Разом з командою чотири рази ставала срібним призером чемпіонату і один раз здобувала перемогу в даному турнірі. Андрущак у складі «Житлобуду» чотири рази вигравала Кубок і один раз ставала його фіналістом[8].

Паралельно з футбольною кар'єрою у «Житлобуді-1», два сезони провела у футзалі у складі «Олімпіка» (Дніпропетровськ), з яким у першому ж сезоні стала срібним призером чемпіонату України[9].

На початку 2012 року, разом з іншою українкою Дарією Воронцовою, стала гравцем «Кубаночки». [5]. Провівши півтора року в краснодарської команді Андрущак перейшла в інший російський клуб «Зірка-2005»[10]. Брала участь в Кубку УЄФА, двічі ставала чемпіоном і срібним призером чемпіонату Росії, тричі вигравала Кубок Росії

Взимку 2017 року Ія повернулася в «Житлобуд-1», з яким стала переможцем зимового чемпіонату та срібним призером чемпіонату України. [11] У грудні 2017 року Андрущак стала послом на фіналі жіночої Ліги чемпіонів, який відбувся в Києві. [12]

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Виступала за збірну України U-19. Дебют відбувся 15 квітня 2003 року в матчі проти Словаччини (5:1). Всього за збірну U-19 провела 10 ігор. [7]

Свій дебютний поєдинок за національну команду провела 24 жовтня 2010 року у матчі проти збірної Росії.

13 квітня 2021 року в рамках євровідбору збірна України зіграла в плей-оф проти збірної Північної Ірландії, але пробитися на головний футбольний форум Європи не вдалося. Одразу після поєдинку у Белфасті Ія Андрущак та Ольга Бойченко оголосили про завершення виступів за національну збірну України.

За свою історію легенда українського жіночого футболу Ія Андрущак зіграла у складі головної команди країни 58 матчів.

Тричі Андрущак виводила команду з капітанською пов’язкою. [13]

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

8 листопада 2023 року полтавська «Ворскла» офіційно оголосила про зміни у тренерському складі своєї юнацької команди, де керівне крісло у тренерському штабі команди U-19 полтавського клубу посіла Ія Андрущак. Ця подія стала історичною в українському футболі, адже це перший в Україні випадок коли чоловічу команду очолила тренер-жінка. [14]

Досягнення

[ред. | ред. код]

У футболі

[ред. | ред. код]
«Легенда»
«Житлобуд-1»
«Зірка-2005»
«Житлобуд-2»
«Ворскла»

У футзалі

[ред. | ред. код]
«Олімп»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Soccerdonna — 2010.
  2. ↑ Деснянка вільна № 297 (24.12.2011) [Архівовано 2018-03-12 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Ирина Зварич — лучший игрок Украины в 2013 году + ФОТО [Архівовано 2018-03-12 у Wayback Machine.]
  4. ↑ «Жінки симулюють менше» [Архівовано 2018-03-13 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б ПРЕДСТАВЛЯЕМ НОВИЧКОВ КОМАНДЫ [Архівовано 2018-03-13 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Кубок України з футболу серед жінок 2003 р. Протокол матчу Александрія Київ — Легенда-Чексіл Чернігів [Архівовано 2018-03-13 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б Профіль гравчині [Архівовано 13 березня 2018 у Wayback Machine.] на офіційному сайті УЄФА (англ.)
  8. ↑ Харьковский «Жилстрой-1» — обладатель Кубка Украины по футболу среди женщин [Архівовано 2018-03-13 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Чемпионат Украины. 3-й тур [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
    Чемпионат Украины. 10-й тур «Олимпик» — «Беличанка-НПУ» [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
    Заявки команд. Жіночий футзал. Вища ліга 2010/2011 [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.]
  10. ↑ 26.08.2015 // Футбольный клуб «Кубаночка» [Архівовано 2018-03-13 у Wayback Machine.]
  11. ↑ ТОП-10 событий 2017 года в женском футболе [Архівовано 2018-03-13 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Андрій Шевченко та Ія Андрущак — амбасадори Ліги чемпіонів [Архівовано 2018-03-13 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Ольга Бойченко та Ія Андрущак завершують виступи за збірну України. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  14. ↑ Знана українська футболістка Ія Андрущак від сьогодні офіційно очолить чоловічу команду «Ворскла» U-19.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрущак_Ія_Рафаелівна&oldid=43565188