Андрій (Сапеляк)

Андрій (Сапеляк)
Герб
Єпископ Буенос-Айреський
24 квітня 1978 — 12 грудня 1997
Обрання:	24 квітня 1978
Церква:	УГКЦ
Наступник:	Михаїл Микицей
Апостольський візитатор для вірних УГКЦ в Аргентині
9 лютого 1968 — 24 квітня 1978
Обрання:	9 лютого 1968
Церква:	УГКЦ
Єпископ-помічник аргентинський для вірних візантійсько-українського обряду
14 серпня 1961 — 9 лютого 1968
Обрання:	14 серпня 1961
Титулярний єпископ Севастополя у Фракії
14 серпня 1961 — 24 квітня 1978
Обрання:	14 серпня 1961
Попередник:	Sante Mei
Альма-матер:	Папський салезіянський університет
Діяльність:	католицький священник, католицький єпископ
Народження:	13 грудня 1919(1919-12-13) Польська Республіка
Смерть:	6 листопада 2017(2017-11-06) (97 років) Винники, Львівська область, Україна
Батько:	Михайл Сапеляк
Мати:	Агафія Ярош
Священство:	29 червня 1949
Єп. хіротонія:	15 жовтня 1961
Андрій у Вікісховищі

Андрій Михайлович Сапеля́к (пол. Andrzej Sapelak, ісп. Andrés Sapelak; 13 грудня 1919, Ришкова Воля, тепер Польща — 6 листопада 2017, Винники, Львів) — єпископ-емерит української греко-католицької єпархії в Аргентині.

Біографія

Народився у селі Ришкова Воля Ярославського повіту. Він був першою дитиною в українській селянській родині Михайла Сапеляка та Агафії Ярош, та мав молодших братів та сестер: Василя, Емілію, Марію та Ярослава. Його батько мав тільки народну освіту. Однак у австрійському війську служив у чині підофіцера. Після закінчення Перемишльської гімназії Андрій вступив до згромадження Отців Салезіян. 29 червня 1949 року був висвячений у священники. Вищу освіту здобув у Салезіянському університеті в Італії (Турин), факультет канонічного права.

1951 року організував у Франції Українську малу семінарію і був її першим ректором.

1961 року о. Андрія іменовано першим єпископом українських вірних у Аргентині, де він працював 36 років. Спочатку Владика Андрій був іменований Апостольським Візитатором для українців католиків в Аргентині, а після створення єпархії — Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині.

1968 року разом з владикою протопресвітером Борисом Арійчуком був обраний до керівних органів Української центральної репрезентації в Аргентині.

1997 року Владика Андрій повернувся в Україну. На 80-у році життя відбув з пасторальною місією у місто Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де працював до 2014 року.

У 2014 році переїхав у м. Винники (Личаківського району м. Львова), де і проживав до смерті.

Владика Андрій Сапеляк відомий як діяч Вселенської церкви: член комісії Східних Церков на Другому Ватиканському соборі (1962 — 1966).

Восени 2013 року 93-річний Єпископ Української греко-католицької церкви у Львові отримав паспорт громадянина України. Отримуючи документ, владика оповів що зробив це з любові до України:

«Я 15 років живу в Україні і тішусь з того, що можу тут жити і вмирати. Коли я був поза Україною, я завжди працював для українців. Я так жив Україною, працював для України, що хотів їхати в саме її серце. Це моє свідоме рішення — стати громадянином України».

Смерть та поховання

Помер 6 листопада 2017 року у місті Винники, яке входить до складу міста Львова.

Похований 9 листопада на міському кладовищі м. Винники.

Праці

Владика автор праць:

• «Українці в Аргентині» (Буенос-Айрес, 1963),
• «Українська церква на II Ватиканському Соборі» (Рим, 1967),
• «Отець Степан Вапрович» (Рим, 1970),
• «Отець Іван Сенишин» (Львів, 1997),
• «Київська церква на Слов'янському Сході» (Львів, 1999),
• «Україна крізь віки. Релігійно церковний аспект»
• численних статей у аргентинських іспаномовних журналах та публікацій катехитично-літургійного змісту.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання

• Біографія-Некролог на офіційному сайті УГКЦ, 6.11.2017 [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.]
• САЛЕЗІЯНИ СВ.ІВАНА БОСКО [Архівовано 24 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Біографічні дані на www.catholic-hierarchy.org [Архівовано 9 червня 2017 у Wayback Machine.]