Артинов Михайло Григорович

Михайло Григорович Артинов
	Архітектор Михайло Артинов
Народження	21 березня (2 квітня) 1853
Смерть	16 (29) червня 1913 (60 років) Київ, Російська імперія
Поховання	Байкове кладовище
Країна; (підданство)	Російська імперія
Навчання	Санкт-Петербург
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ
Найважливіші споруди	Лук'янівський народний будинок (1899–1902)
	Артинов Михайло Григорович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Артинов.

Михайло Григорович Артинов (21 березня (2 квітня) 1853 — 16 (29) червня 1913, Київ) — український архітектор. Старший брат вінницького архітектора Григорія Артинова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1853. Його батько був вихідцем з ніжинських греків.

У 19 років був зарахований в будівельне училище у Санкт-Петебурзі, яке закінчив в 1879 з відмінним атестатом, отримав звання цивільного інженера і чин X класу.

Служив у Петербурзі, а у 1889 переїхав до Харкова. Працював молодшим архітектором будівельного відділення Харківського губернського правління. Через рік залишив службу і зайнявся приватною практикою.

Наприкінці XIX століття працював у Києві, який бурхливо розвивався.

Помер 16 квітня 1913. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Споруди[ред. | ред. код]

За проектами Миколи Артинова у Києві збудовані:

Особняк Олександра Бродського на розі Інститутської і Садової вулиць, 5 (1896, не зберігся; на цьому місці будівля 1930-х арх. Йосипа Каракіса);
Дитяча лікарня Товариства надання допомоги хворим дітям на Бульварно-Кудрявській вулиці № 20 (1897—1898);
Житловий будинок М. Равиковича на Софіївській вулиці № 17/15 (1899—1900, надбудова двох верхніх поверхів);
Прибутковий будинок на розі Пушкінської № 45 і Караваєвської вулиці (1899—1901); збудований для купця Адама Сніжко — родини Сніжко та Олени Хлєбникової. У роки німецької окупації 1941—1943 будівля згоріла, потім відновлена у дещо спрощеному вигляді.
Власний маєток на вулиці Фундуклеївській, нині — вулиця Б. Хмельницького № 60 (1894);
Лук'янівський народний будинок на вулиці Дегтярівській, 5 (1899—1902); заснований Південно-західним відділом товариства тверезості, з 1920-х використовувався Клубом трамвайників, з 1945—2000-х — Будинок культури Київського трамвайно-троллейбусного управлінні. Нині тут розміщується Київська мала опера.
Амбулаторія лікарні для чорноробів на Кадетському шосе, нині — вулиця В. Чорновола № 28/1 (1899—1901).

Розробив проект лікарні Товариства лікувальних закладів для хронічно хворих дітей на Парковій дорозі № 3-5 (1903, доробив А. Мінкус). Значну частину будівель виконував у формах неоросійського стильового напрямку, використовував також форми неороманіки і неоренесансу.

Галерея[ред. | ред. код]

Власний особняк Артинова по вул. Фундуклеївській, 60 (1894), нині — консульський відділ Посольства Польщі
Будинок дитячої амбулаторії по вул. Бульварно-Кудрявській, 20 (1897—1898); нині — Національна академія мистецтв України
Амбулаторія безкоштовної лікарні для чорноробів на Кадетському шосе, 28/1, нині — вулиця В. Чорновола (1899–1901); тепер — Українська дитяча спеціалізована лікарня Охматдит
Будинок на Софіївській, 17/15 (будинок Равиковича)
Ріг будинку Равиковича (праворуч), 1900
Прибутковий будинок (1899—1901) на розі вулиць Пушкінської та Льва Толстого, 45/2.
Караваєвська площа та прибутковий будинок
Лук'янівський народний будинок, вул. Дегтярівська, 5 (1899–1902); нині — Київська мала опера
Лук'янівський народний будинок, 1902