Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Богдана Хмельницького
Київ
Вулиця Богдана Хмельницького Київ 2011 01.JPG
Район Шевченківський
Назва на честь Богдана Хмельницького
Історичні відомості: колишні назви
Кадетська, Фундуклеївська, Леніна, Театерштрассе
Загальні відомості
Протяжність 1,64 км
Координати початку 50°26′41″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.444806° пн. ш. 30.520722° сх. д. / 50.444806; 30.520722Координати: 50°26′41″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.444806° пн. ш. 30.520722° сх. д. / 50.444806; 30.520722
Координати кінця 50°26′54″ пн. ш. 30°29′52″ сх. д. / 50.448500° пн. ш. 30.498028° сх. д. / 50.448500; 30.498028
Поштові індекси 01030, 01054, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro First Line logo.svg «Університет»
Kiev Metro First Line logo.svg «Театральна»
Kiev Metro Third Line logo.svg «Золоті ворота»
Автобуси А 24 (Хрещатик, будні)
Трамваї Лінія існувала до 1934 року
Тролейбуси Тр 5, 8, 9, 17 (бульвар Тараса Шевченка)
Маршрутні таксі Мт 230, 429, 433
Рух двосторонній
Покриття бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади ЗОШ № 53
зовнішні посилання
Код у реєстрі 11795
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Богдана Хмельницького у Вікісховищі
Фундуклеївська вулиця на початку XX століття
Фрагмент Берлінського муру біля посольства ФРН

Ву́лиця Богда́на Хмельни́цького — вулиця в Шевченківському районі міста Києва. Пролягає від Хрещатика до вулиці Олеся Гончара.

Прилучаються вулиці Пушкінська, Терещенківська, Володимирська, Лисенка, Леонтовича, Івана Франка, Пирогова, Михайла Коцюбинського.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця виникла у 1830-ті роки під назвою Кадетська, оскільки існував проект зведення тут будівлі Київського Володимирського кадетського корпусу. З середини XIX століття переведено до вулиць 1-го розряду — це стало початком розквіту місцевості.

1869 року на честь київського губернатора Івана Фундуклея вулицю було названо Фундуклеївською[1].

Ще раніше було зведено дві будівлі, що й дотепер прикрашають собою вулицю — це будинок жіночої гімназії, відкритий у колишніх власних будинках Фундуклея та будівля Анатомічного театру, зведена у 18511853 роках за проектом архітектора Олександра Беретті.

Основна забудова вулиці здійснена у останній третині XIX — 1-й третині XX століття. Серед найвизначніших споруд цього часу — будівлі театру Бергоньє та Колегії Павла Галагана, Ольгинської гімназії та готелю «Ермітаж».

1892 року тут було відкрито одну з перших ліній київського трамваю, тоді ж вулицю було забруковано.

З березня 1919 року мала назву вулиця Леніна[2][3], на честь радянського політичного діяча Володимира Ульянова-Леніна, після війни назва була підтверджена у 1944 році[4]. Під час німецької окупації міста у 19421943 роках — Teaтерштрасе (нім. Theater Str., укр. Театральна)[5][6]. Сучасна назва — з 1993 року[7].

За радянської доби тутешня забудова майже не зазнала змін — лише було знесено декілька будівель задля спорудження інституту «Київпроект», натомість ще у 1930-ті роки на розі з вулицею Михайла Коцюбинського було зведено два багатоповерхових будинки, один з яких мав назву «Роліт» — цей будинок подібний до харківського будинку «Слово» і був місцем проживання багатьох відомих письменників радянської України.

Нині вулиця Богдана Хмельницького — одна із основних центральних, завдяки привабливій та цікавій забудові привертає увагу киян та гостей міста.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Бюст Б. Є. Патону (біля будинку № 15).

Меморіальні дошки[ред.ред. код]

Анотаційна дошка на вулиці Богдана Хмельницького

Меморіальні дошки будинку Роліт (№ 68)[ред.ред. код]

Окремі будівлі, в тому числі пам'ятки архітектури та історії[ред.ред. код]

  • № 5 (1875; переб. 1930-ті) — театр Бергоньє; нині Театр російської драми ім. Лесі Українки, арх. В. Ніколаєв, стиль — сталінський неокласицизм (перебудова);
  • № 6 (1850-ті; 1892; 1949–1950 — над- та перебудова) — колишня Фундуклеївська жіноча гімназія, нині НАК Нафтогаз України , архітектор О. Заваров, Р. Книжник (над- та перебудова), стиль — сталінський ретроспективізм;
  • № 7 — Музей історії Києва
  • № 8 (1888; 1892) — колишня будівля готелю Г. Гладинюка, арх. В. Ніколаєв, добудова — арх. О. Кривошеєв;
  • № 9-а (1870-ті; 1885) — житловий будинок Колегії Павла Галагана;
  • № 10 (1903–1904) — колишня садиба Ф. Міхельсона (головний будинок та флігель), арх. Е. Брадтман;
  • № 11 (1860-ті, 1871, 1896) — будівля Колегії Павла Галагана; нині Музей літератури, арх. О. Шіле (перебудова 1871 з пристосуванням під Колегію), стиль пізній класицизм/неоренесанс;
  • № 12-14 (1884; 1910) — колишній прибутковий будинок дружини купця 1-ї гільдії М. Вольфсон (надбудовано для В. Кудашева), автор надбудови 2-х поверхів — арх В. Ніколаєв (?), стиль неоренесанс/цегляний;
  • № 15 (1914–1927) — будівля Ольгинської гімназії; нині Національний науково-природничий музей НАН України), архітектор П. Альошин, стиль — неокласицизм;
  • № 17 (1850–90-ті; 2000-ті) — будівля колишнього готелю «Театральний»;
  • № 26 (1902–1903) — будівля колишнього готелю «Ермітаж» (садиба Я. Бернера), арх. А.-Ф. Краусс, стиль — київський неоренесанс;
  • № 26-а (1903–1904) — флігель колишньої садиби Я. Бернера, арх. А.-Ф. Краусс, стиль — неоренесанс/цегляний;
  • № 27/1 (1900; 1950-ті) — житловий будинок, арх. А.-Ф. Краусс;
  • № 29/2 (1872; 1883; 1911) — колишній прибутковий будинок вдови статського радника О. Картамишевої, стиль — неоренесанс/цегляний;
  • № 30/10 (1900–1901; 2000) — колишній прибутковий будинок колезького радника М. Самонова, арх. М. Яскевич, стиль — неоренесанс/необароко;
  • № 31/27 (1876; 1900–1901) — колишній прибутковий будинок колезького асесора А. Крижановського, арх. О. Хойнацький, перебудова — арх. В. Ніколаєв, стиль — неоренесанс/необароко;
  • № 32 (1913) — колишній прибутковий будинок Є. Крушевської, арх. К. Іваницький, стиль — пізній модерн;
  • № 33/34 (1888; 1895; 1899) — колишній прибутковий будинок А. Гольденберга, арх. — В. Ніколаєв, стиль — київський неоренесанс;
  • № 34 (1895) — флігель колишньої садиби Г. Макленберга, арх. І. Ніколаєв (?);
  • № 35/1 (1874) — колишній прибутковий будинок Караваєвих, арх. В. Сичугов, стиль пізній класицизм/неоренесанс;
  • № 36 (1899–1900) — колишня садиба підрядчика Ф. Альошина (головний будинок та флігель), арх. — І. Ніколаєв, стиль — неоренесанс;
  • № 37 (1851–1853) — колишній Анатомічний театр; нині — Музей медицини, арх. — О. Беретті, стиль — пізній класицизм;
  • № 38 (1934–1936) — житловий будинок збудований для працівників Наркомату радянського господарства УРСР;
  • № 40/25 (1900–1901) — колишній прибутковий будинок В. Мартоса та В. Верховського;
  • № 42/32 (1893–1894) — колишній прибутковий будинок купця 2-ої гільдії М. Фальберга;
  • № 44, 44-б, 44-в (1897–1898) — колишня садиба купця М. Шамапаньєра: головний будинок та два флігелі (нині — Господарський суд м. Києва);
  • № 46 (1888–1890) — колишній особняк інж. М. Максимовича;
  • № 50 (1894–1895) — колишній прибутковий будинок дворянки С. Хомицької;
  • № 51-а, 51-б, 51-в (поч. ХХ ст.) — колишня садиба Г. Міхельсон (головний будинок та два флігелі), в якій містилися Вищі жіночі курси;
  • № 52 (1904–1905) — колишній прибутковий будинок інженера шляхів сполучень П. Алексєєва;
  • № 56 (1890-ті) — колишній прибутковий будинок інж. І. Петрова;
  • № 58;
  • № 59-а (1896) — флігель колишньої садиби міщанки У. Щербини;
  • № 59-б (1912–1915) — колишній прибутковий будинок дружини статського радника Е.-К. Валькер;
  • № 59-в (1912–1915) — колишній прибутковий будинок дружини статського радника Е.-К. Валькер;
  • № 60 (1894) — колишній особняк арх. М. Артинова;
  • № 66 (1936) — житловий будинок, зведений для старих більшовиків;
  • № 68 (1930-ті) — будинок Роліт, де мешкали багато відомих письменників;
  • № 72 (1908–1909) — флігель колишньої садиби присяжного повіреного В. Гельда;
  • № 72-б (1896–1897; 1908; 2006) — флігель колишньої садиби дворянки Л. Щелканцової;
  • № 72-в (1846; 1887) — головний будинок колишньої садиби міщанина М. Вересова;
  • № 72-г (1897) — флігель колишньої садиби дворянки Л. Щелканцової;
  • № 84 (1892) — колишній прибутковий будинок селянина М. Матвєєва;
  • № 94 (кін. 1890-х) — колишній прибутковий будинок купця І. Холодова.

Також історичну та архітектурну цінність мають будинки № 3, 8, 10, 21, 34, 35, 44, 45б, 48, 53, 57, 59, 62, 63, 64, 70, 72, 72б, 74, 84, 86, що споруджені в 2-й половині XIX — 1-й половині XX століття.

Особистості[ред.ред. код]

Установи та заклади[ред.ред. код]

  • Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки (буд. № 5)
  • НАК «Нафтогаз України» (буд. № 6)
  • Музей історії Києва (буд. № 7)
  • Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» (буд. № 8/16)
  • Національний музей літератури України (буд. № 11)
  • Національний науково-природничий музей НАН України (буд. № 15)
  • Спеціалізована загальноосвітня школа № 53 з поглибленим вивченням німецької мови (буд. № 16/18)
  • ВАТ «Київпроект» (буд. № 16-22)
  • Районна рада та районна державна адміністрація Шевченківського району (буд. № 24)
  • Посольство Федеративної Республіки Німеччина (буд. №& 25)
  • Національний музей медицини України

Інциденти[ред.ред. код]

25 лютого 2016 стався обвал будинку №12-14 по вулиці Хмельницького, внаслідок якого двоє осіб загинуло[8]. Причиною обвалу стали будівельні роботи, які проводила компанія, заснована міністром уряду Азарова Віктором Бойком[9] Будинок мав статус пам'ятки архітектури.

Будинки на вулиці Богдана Хмельницького[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  2. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195–213.
  6. Шевченківська районова управа м. Києва. Список вулиц, майданів, садків і парків р-ну «Киев-Центр». На 1-ше Липня 1943 р. // ДАКО, ф. Р-2359, оп. 3 , спр. 7, арк. 36.
  7. Розпорядження Київської міської ради народних депутатів та Київської міської державної адміністрації від 2 лютого 1993 року № 16/116 «Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро» // Державний архів м. Києва, ф. 1689, оп. 1, спр. 119, арк. 207–212. Архівовано з першоджерела 12 липня 2013.
  8. Обвал будинку в Києві: загинуло ще дві людини
  9. Реконструкцією обваленого будинку на Хмельницького займався міністр Азарова, - ЗМІ

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.