Очікує на перевірку

Афрікантов Ігор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Афрікантов Ігор Іванович
Африкантов Игорь Иванович
Народився21 жовтня 1916(1916-10-21)
Пушкарка, Шатівська сільрада[d], Арзамаський район
Помер19 липня 1969(1969-07-19) (52 роки)
Горький, РРФСР, СРСР
ПохованняЧервоне кладовищеd
КраїнаСРСР
Діяльністьдизайнер, інженер
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1960
Орден Леніна — 1951 Орден Леніна — 1959 Орден Леніна — 1960 Орден Трудового Червоного Прапора — 1954
Орден Червоної Зірки  — 1945 Орден «Знак Пошани»  — 1944 Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія — 1958 Сталінська премія — 1953
CMNS: Афрікантов Ігор Іванович у Вікісховищі

І́гор Іва́нович Афріка́нтов (нар. 21 жовтня 1916(19161021) — 19 липня 1969) — радянський конструктор та організатор робіт зі створення ядерних реакторів та обладнання для ядерної промисловості, цивільного та військово-морського флоту, доктор технічних наук, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та Сталінської премії, засновник, керівник та головний конструктор (з 1951 року) Дослідного конструкторського бюро машинобудування. Засновник фізико-технічного факультету Горьківського політехнічного інституту ім. А. А. Жданова (нині — Інститут ядерної енергетики і технічної фізики Нижньогородського державного технічного університету ім. Р. Є. Алексєєва).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині сільських вчителів у селі Пушкарка Нижньогородської губернії. Після закінчення школи 1934 року поступив у Горьківський політехнічний інститут, отримав кваліфікацію суднобудівника-теплотехніка.

У 1939—1942 роках — начальник групи конструкторського бюро Сталінградської суднобудівної верфі.

З 1942 року працював на машинобудівному заводі у місті Горькому. Пройшов шлях від начальника відділення до головного конструктора (1951—1951) та керівника (1954—1969).

Він керував роботами щодо проектування 9 промислових уран-графітових реакторів і 5 важководних реакторів. Також очолював конструкторським бюро, яке проектувало та впроваджувало виробництво першого у світі енергетичного реактора на швидких нейтронах з натрієвим теплоносієм ШН-350 та ШН-600. За розробку та пуск дифузійних заводів, що забезпечили виробництво високозбагаченого урану, Ігор Афрікантов отримав Сталінську премію, а згодом і Ленінську премію[1].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Іменем І. І. Афрікантова в 1998 році було названо науково-виробничий центр атомного машинобудування «Дослідне конструкторське бюро машинобудування».

У жовтні 2018 року у Нижньому Новгороді, на території Дослідницького бюро, вченому було відкрито пам'ятник. Меморіал створив місцевий скульптор Віктор Пуріхов.[2]

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

За створення реакторної установки першого атомного криголама «Ленін» І. І. Афрікантову 1960 року було присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці.

Нагороджений трьома орденами Леніна (1951, 1959, 1960), орденами Трудового Червоного Прапора (1954), Червоної Зірки (1945), «Знак Пошани» (1944), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Лауреат Сталінської (1953) і Ленінської премії (1958).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Торжественное собрание, посвященное 95-летию выдающихся выпускников | Нижегородский государственный технический университет им. Р. Е. Алексеева. www.nntu.ru. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 29 грудня 2017.
  2. ↑ Памятник создателю "ОКБМ Африкантов" Игорю Африкантову открыли в Нижнем Новгороде. www.niann.ru (рос.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Богуненко Н. Н., Пелипенко А. Д., Соснин Г. А. Белов Анатолий Сергеевич // Герои атомного проекта. — Саров : Росатом, 2005. — С. 52—53. — ISBN 5-9515-0005-2.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Афрікантов_Ігор_Іванович&oldid=35914612