Ашот III Багратуні
| Ашот III Багратуні | |
|---|---|
| Народився | невідомо[3] |
| Помер | 761[1][2][3] |
| Діяльність | суверен |
| Титул | гахерец ішханd[4][5][6] і гахерец ішханd[7][6][5] |
| Рід | Багратіди вірменські |
| Батько | Vassak Bagratunid[1][2] |
| Діти | Vasak Bagratunid[8] і Смбат VII Багратуні[8] |
 | |
Ашот III Сліпий (вірм. Աշոտ Գ Բագրատունի; бл. 690 —762) — 9-й гахерец ішхан (головуючий князь) Вірменії в 732—748 роках.
Походив з впливового ішханського роду Багратуні. Син Васака. Після смерті стрийка Смбата VI намагався отримати титул гахерец ішхан, але вибір знаті впав на Артавазда Камсаракана. Намагався боротися з останнім, але без успіху.
732 року після смерті Артавазда був затверджений халіфом Гішамом в титулі гахерец ішханом, оскільки рід багратуні вважався більш відданим ніж провізантійський рід Камсараканів та рід Маміконянів. Проти цього повстали брати Григор і Давид Маміконяни, але швидко зазнали поразки. За цим придушив заколот синів Смбата VI Багратуні, які претендували на батьківське майно.
У 744 році після смерті халіфа Гішама почалася боротьба за його трон. Цим скористалися Маміконяни, що втекли з заслання, повернувшись до Вірменії. Сам Ашот III надав суттєву допомогу претенденту Марвану ібн Мухаммаду. Разом з цим намагався придушити маміконянське повстання.
745 року Ашот Багратуні на зборах знаті був позбавлений посади спарапета і гахерец ішхана. 746 року за допомоги арабських військ завдав поразки Маміконянам. Але 748 року через початок боротьби халіфа Марвана II з повстанням Аббасидів гахерец ішхан втратив арабську допомогу. Того ж року зазнав поразки, потрапивши у полон. За наказом Григора Маміконяна його було засліплено. Решту життя провів у власних володіннях, померши 762 року.
- Смбат (д/н—775)
- Васак (д/н—772/775)
- ↑ а б в Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 112.
- ↑ а б в Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 337. — ISBN 978-2-7018-0226-8
- ↑ а б в Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Histoire de l'Arménie des origines à 1071 — С. 318.
- ↑ а б Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 508.
- ↑ а б Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 142 et 337. — ISBN 978-2-7018-0226-8
- ↑ Histoire de l'Arménie des origines à 1071 — С. 319.
- ↑ а б Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 112–113.
- Rene Grousset. L'Empire Du Levant: Histoire de la Question D'Orient. Payot; 1979.
- Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du vie au ixe siècle, Paris, de Boccard, 2006, 634 p.