Балацький Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Анатолій Балацький
Особисті дані
Повне ім'я Анатолій Васильович
Балацький
Народження 15 червня 1972(1972-06-15) (51 рік)
  Київ, УРСР
Зріст 184 см
Вага 73 кг
Громадянство  Україна
Позиція захисник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Зміна» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991 СРСР СКА (Київ) 17 (0)
1992—1993 Україна ВС «Оріяна»/ЦСКА (Київ) 38 (1)
1993 Україна «Шахтар» (Стаханов) 15 (2)
1994 Угорщина «Ньїредьгаза» 2 (0)
1994 Україна «Нива» (Тернопіль) 1 (0)
1995 Україна «Агротехсервіс» 10 (0)
1995—1997 Україна «Нива» (Вінниця) 43 (2)
1997—2000 Україна ЦСКА (Київ) 42 (1)
1997—2000 → Україна ЦСКА-2 (Київ) 38 (1)
2002 Україна «Поліграфтехніка» 7 (0)
2002 Вірменія «Пюнік-3» (Єреван) 1 (1)
2003 Україна «Олександрія» 0 (0)
2004 Україна «Освіта» (Бородянка) 14 (1)
2005 В'єтнам «Ангьянг» (Лонгсьюен)  ? (?)
2008 Україна «Рось» (Біла Церква) 13 (0)
2008 Україна ЦСКА (Київ) 11 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Балацький.

Анатолій Васильович Балацький (нар. 15 червня 1972, Київ, УРСР) — радянський та український футболіст, півзахисник.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Анатолій Балацький народився 15 червня 1972 року в Києві. Вихованець столичної ДЮСШ «Зміна». Першим професійним клубом Анатолія став столичний «СКА», який в той виступав у Другій нижчій лізі чемпіонату СРСР. Після розпаду СРСР продовжив кар'єру в київському клубі. Київські армійці 1992 року стартували в першій лізі. У чемпіонатах України Анатолій Балацький дебютував 17 березня 1992 року у виїзному поєдинку 2-го туру 1-ї підгрупи Першої ліги чемпіонату України проти черкаського «Дніпра», в якому столичні армійці поступилися з рахунком 2:3. Анатолій в тому поєдинку вийшов зі стартових хвилин, проте вже на 35-ій хвилині першого тайму його замінив Олексій Яценко[1]. Кольори столичних армійців захищав до 1993 року, в чемпіонатах України провів 38 матчів та забив 1 м'яч. Ще 1 матч в Кубку України Анатолій зіграв у 1992 році. 1993 року захищав кольори стахановського «Шахтаря». У футболці стаханівських гірників зіграв 15 матчів, забив 2 м'ячі.

1994 року переїхав до Угорщини, де захищав кольори нижчолігового «Ньїредьгази». У футболці угорського клубу зіграв 2 матчі, після чого повернувся в Україну, й того ж, 1994 року, повернувся до України й продовжив кар'єру в тернопільській «Ниві». У футболці тернопільської «Ниви» у вищій лізі чемпіонату України зіграв 1 матч, 15 жовтня 1994 року проти «Миколаєва», вийшовши на поле на 87-й хвилині поєдинку замість Михайла Дем'янчука[2]. Ще 2 поєдинки Анатолій провів у кубку України, проти «Явора»[3] та «Кривбасу»[4]. Другу частину сезону 1994/95 років провів у складі сумського «Агротехсервісу», в складі якого зіграв 10 поєдинків.

У 1995 році переходить до іншої Ниви, з Вінниці, кольори якої захищає до завершення сезону 1996/97 років. У Вінниці швидко завоював місце в стартовому складі. У чемпіонатах України провів 43 матчі та відзначився 2 голами. Ще 9 матчів (1 матч) у складі «Ниви» (Вінниця) зіграв у кубку України. У складі вінницької команди став фіналістом кубку України сезону 1995/96 років. Також провів 2 матчі в єврокубках.

З 1997 по 2000 роки виступав у складі вищолігового ЦСКА (Київ) та його першолігового фарм-клубу ЦСКА-2 (Київ). За головну команду київських армійців у чемпіонаті України зіграв 42 м'ячі та відзначився 1 голом, ще 7 поєдинків за столичних армійців Анатолій зіграв у кубку України. За другу команду ЦСКА в першій лізі зіграв 38 матчів та відзначився 1 голом.

У 2000 році захищав кольори ГПЗ (смт Варва), у складі якого став срібним призером чемпіонату Чернігівської області. В чемпіонаті області зіграв 6 поєдинків, забив 2 м'ячі.

У 2002 році захищав кольори олександрійської «Поліграфтехніки». Проте основним гравцем олександрійської команди так і не став. Дебютував у футболці «Поліграфтехніки» 16 березня 2002 року в домашньому поєдинку 14-го туру вищої ліги чемпіонату України проти харківського «Металіста», в якому господарі здобули перемогу з рахунком 2:0. Анатолій в тому поєдинку вийшов на поле на 88-ій хвилині матчу, замінивши Юрія Данченка[5]. Загалом Балацький у футболці олександрійської команди відіграв 7 поєдинків проти таких команд: «Металіст»[5], «Закарпаття»[6], Металург[7] (в усіх випадках на декілька останніх хвилин поєдинку), Ворскла[8], Таврія[9] (в обох матчах відіграв усі 90 хвилин), Карпати[10] (зіграв лише 1 хвилину) та Дніпро[11] (зіграв 56 хвилин).

У 2002 році переїхав до Вірменії, де захищав кольори нижчолігового «Пюніка-3» (Єреван), у футболці якого зіграв 1 поєдинок та забив 1 м'яч. В 2003 році повернувся до «Олександрії», але за олександрійську команду після свого повернення так і не зіграв жодного поєдинку.

2004 року виступає в друголіговій «Освіта» (Бородянка), у складі якої в чемпіонаті України зіграв 14 матчів та відзначився 1 голом. Ще 1 матч того сезону за освітян зіграв у кубку України.

У 2005 році переїздить до В'єтнаму, де захищає кольори місцевого «Ангьянг» (Лонгсьюен).

Завершує кар'єру футболіста Анатолій Васильович в Україні у 2008 році. Так, другу частину сезону 2007/08 років він проводить в складі білоцерківської «Росі» (13 поєдинків). Першу ж частину сезону 2008/09 років захищає кольори столичного ЦСКА. За київських армійців у другій лізі того сезону він зіграв 11 поєдинків, а також 1 матч у кубку України.

Досягнення[ред. | ред. код]

Професійний рівень[ред. | ред. код]

Аматорський рівень[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Дніпро» (Черкаси) — СКА (Київ). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  2. ↑ «Нива» (Тернопіль) — «Миколаїв» (Миколаїв). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
  3. ↑ «Явір» (Краснопілля) — «Нива» (Тернопіль). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
  4. ↑ «Кривбас» (Кривий Ріг) — «Нива» (Тернополь). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
  5. ↑ а б «Поліграфтехніка» (Олександрія) — «Металіст» (Харків). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 7 грудня 2016.
  6. ↑ «Закарпаття» (Ужгород) — «Поліграфтехніка» (Олександрія). Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  7. ↑ «Поліграфтехніка» (Олександрія) — «Металург» (Запоріжжя). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 7 грудня 2016.
  8. ↑ «Ворскла» (Полтава) — «Поліграфтехніка» (Олександрія). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 7 грудня 2016.
  9. ↑ «Поліграфтехніка» (Олександрія) — «Таврія» (Сімферополь). Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 7 грудня 2016.
  10. ↑ «Карпати» (Львів) — «Поліграфтехніка» (Олександрія). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 7 грудня 2016.
  11. ↑ «Поліграфтехніка» (Олександрія) — «Дніпро» (Дніпропетровськ). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 7 грудня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Балацький_Анатолій_Васильович&oldid=35939916